У старовинних книгах ідеться про Нама-Рупу, Ім'я та Форму. Слова — це Нама-Рупа, чи не так? Ідеї — це Нама-Рупа. Отже це, насправді, не Бог. Це людські витвори. Значення слова — штучна річ. У самому слові немає дійсності, чи не так?

Шрі Чинмой: Як ви знаєте, семантика дуже глибоко дослідила цю проблему. Відомо, що найбільшу трудність для нас становить не саме слово, а уявлення, яке ми з ним пов'язуємо. Справжня цінність полягає не у слові, а в уявленні, яке воно нам передає. Утім, певні духовні слова насичені значенням, станом або свідомістю, що розвинулися в них протягом тисячоліть особливого духовного вжитку. Коли ми глибоко вникаємо в значення такого слова, розкриваємо саме його дихання й проявляємо його внутрішню реальність на зовнішньому рівні, тоді слово виконує своє призначення як на внутрішньому, так і на зовнішньому планах.

Духовний підхід до проблеми слова полягає в тому, що нам слід іти від форми до Безформного. Крізь обмежене ми повинні йти до Нескінченного. Це, воістину, божественна логіка. Форма на початках має незрівнянну цінність, а наприкінці вона не обов'язкова. Для того, хто розпочинає свій духовний шлях, форма вкрай потрібна; для початківця форма — це все. Отже, спочатку ми кажемо, що Бог має форму. А коли шукач входить глибоко всередину себе й бачить, що Бог — не людська, не ментальна істота, а простір безмежної Свідомості, тоді він виходить за межі форми у Безформне й може відчувати Бога як безмежну Свідомість. А з іншого боку, Бог Безмежний — Він же й обмежений. Інакше Він не був би Безмежний. Він Всемогутній, тому що може жити в крихітному атомі й водночас — у неосяжному всесвіті.