14. Безсмертя

Усім своїм єством я відчуваю Його безмежну Милість;
Всередині мого серця сяє білосніжна Істина життя.
Моя душа сягає таємних висот Бога;
Жодного смутку, ні похмурості болю, ні смерті не видно.

Скінченні дні і ночі не можуть порушити мого спокою;
Мою душу таємну підтримує Світло згори.
В моїх глибинах розвіяно всі сумніви й печаль,
Мої очі світла осягають мою леліяну Мету.

Хоч я — у світі, я — над його скорботами;
В океані найвищого звільнення мешкаю я.
Мій розум, серцевина незмірних думок Єдиного,
Усіяне зорями небо обіймає спокій мого Духу.

Мої вічні дні — у часі, що галопом мчить,
На Його Флейті я граю рапсодію.
Неможливі діла не здаються більше неможливими,
У ланцюгу народжень тепер Безсмертя сяє.