Наш Любий Всевишній17
Наш Любий Всевишній завжди готовий вести нас, але саме ми маємо ростити бажання слідувати за ним. Наш Любий Всевишній завжди охочий, більш, ніж охочий дати нам відчути, що Він любить нас незмінно, але саме ми маємо ростити воління вірити Йому.Наш Любий Всевишній завжди готовий, більш, ніж готовий допомогти нам боротися проти ночі-невігластва, але саме ми маємо відчути справжню потребу жити у світлі-мудрості, а не в ночі-невігластві. Ми приймемо Його Служіння лише тоді, коли справді захочемо світла-мудрості.
Наш Любий Всевишній завжди готовий та більш, ніж охочий благати заради того, щоб ми досягли найвищої Висоти-Реальності, а взамін Він сподівається від нас лише миттєвої одухотвореної усмішки. Якщо ми не подаруємо Йому хоч миттєву одухотворену усмішку, Він не зможе створити посудину-сприйнятливість всередині нас. Відтак, коли Він благатиме заради нас, ми не зможемо побачити, як Він благає, чи відчути Його Благання, якщо всередині нас не буде ємності. Наша посудина-сприйнятливість — це, по суті, не що інше як луна, бо Його Благання має відлунювати в найсокровенніших куточках нашого серця. Це те, чого наш Любий Всевишній жадає від нас, щоб Він міг благати й благати з Його Висот вічного самоперевершення лише задля нашого спасіння, визволення, усвідомлення й удосконалення — задля нас, лише задля нас.
EA 67. 18 липня 1977 року, 19 год 05 хв, дорогою до Центру Шрі Чинмоя в Конектикуті.↩