78. Дно моря

Медитація подібна на занурення на дно моря, де все тихе і спокійне. На поверхні можуть здійматися незліченні хвилі, але вони не порушують спокою морських глибин. У найглибшій глибині море — сама безмовність. Починаючи медитацію, ми спочатку намагаємося досягти свого власного найглибшого єства, істинного буття — наче дна моря.

Потім, коли з навколишнього світу накочуватимуться хвилі, вони не торкнуться нас. Страх, сумніви, занепокоєння та всі земні негаразди будуть просто змиті, тому що всередині нас — непохитний спокій. Думки не можуть торкнутися нас, тому що наш розум — втілення спокою, безмовності, єдності. Ніби риби у морі, вони будуть плавати й вистрибувати, не залишаючи сліду. Отже, перебуваючи у своїй найвищій медитації, ми відчуваємо, що ми — море, тож мешканці моря не можуть завдати нам шкоди. Ми відчуваємо, що ми є небом, тож всілякі птахи, що літають у небі, не можуть завдати нам шкоди. Наш розум — небо, наше серце — безкрає море. Це і є медитація.