Розділ ІХ. Духовність і суспільство

Коли сила любові займе місце любові до сили, людина матиме нове ім’я — Бог.

Ситуація у світі

Згідно з моїм внутрішнім відчуттям, світ здійснює прогрес. Я не прихильник песимістичних ідей, думок і такого іншого. Сам Бог надихає світ. Світ — Його Витвір. Бог не приречений на розчарування, ніколи. Він дивиться на Свій Витвір і бачить, що той потребує Його підтримки, натхнення й наставництва. Коли ми щось творимо, ми стараємося зробити це якнайкраще, щоб наш витвір містив у собі якомога більше світла й довершеності. Бог також дещо створив і тепер намагається зробити Свій Витвір красивішим і багатшим. Так що світ здійснює прогрес. Ми всі стараємося стати ліпшими інструментами Бога.

Запитання: Чимало людей твердять, що нинішня ситуація у світі доволі напружена.

Шрі Чинмой: Цю історію ми чуємо бозна-відколи! Якщо розгорнути будь-яку історичну книжку, то ви побачите, що й чотириста років тому світ наближався до провалля, а люди не були хороші. Можна почати навіть з епохи Вед. Від початку Творення всі твердять, що світ небожественний. Так воно й було. Світ небожественний понині, але важливо те, що ми вживаємо слова божественний і досконалий. Це означає, що ми маємо внутрішню спонуку стати досконалими. Коли сама ідея добра проникає в наш розум, це означає, що ми воліємо бути добрими.

Наша філософія полягає в тому, щоб просуватися вперед. Спринтер, відштовхнувшись від стартових станків, не вертається назад. Він має рухатися вперед, допоки не досягне цілі.

Надзвичайно важливим є індивідуальне вдосконалення. Світ ніколи не буде досконалим, якщо і допоки не стане досконалою кожна людина на Землі. Не можна сподіватися, що весь світ стане досконалим за один день. Проте, якщо ми досягнемо внутрішньої досконалості як індивіди, то поступово зростатиме зовнішня досконалість світу. Насамперед треба розв’язати свої особисті проблеми, тобто досягти особистого просвітління. Ми здатні поширювати просвітління тільки тоді, коли ми особисто володіємо ним. Казати: “Ох, світ такий широченний, що просвітління однієї людини нічого не змінить,” — означає припускатися помилки. Сьогодні дістане просвітління одна людина, завтра — ще одна й так далі. Повільно, поступово, але неухильно ми стараємося проявляти божественність у собі. Те, що нам потрібно, — це нескінченна терплячість. Маймо терплячість, яка є світлом нашої свідомості, що постійно розширюється.

Запитання: Чи повинні ми турбуватися про світ, коли той котиться вниз, а ми намагаємося долати гору?

Шрі Чинмой: Щоб когось підняти, потрібно бути вищим за нього бодай на дюйм. Якщо ви почуваєтеся впевнено, то піднімайте світ. Коли ви спробуєте підняти іншого не будучи впевненим, то він потягне вас униз.

Запитання: Духовна сила має велику потужність, проте світ схожий на страховисько. В чому річ?

Шрі Чинмой: Духовна сила має потужність, однак чи багато людей сприймає її? Скільком людям потрібна ця сила? Серед мільйонів мешканців Нью-Йорка скільки виявиться тих, що плекають стремління? Кількість байдужих безмежно переважає кількість тих, що плекають стремління. Небожественні сили у світі почнуть зникати тільки тоді, коли божественні сили буде радо прийнято більшістю. Більшість із нас прийняли темряву як щось нормальне, природне. Це цілком неправильно. Стараймося відчувати, що нормальним і природним є світло, а темні сили, фізичні й вітальні сили, які ми експлуатуємо, — ненормальні, неприродні.

Почнімо з себе

Я прибув сюди не заради якихсь соціальних змін. Я приїхав на Захід лише для того, щоб принести світло, служити людям, вивести на передній план тільки те, що реальне в вас.

Коли реальне вийде вперед у тобі, в ньому, в ній і в кожному, ви побачите деякі вагомі зміни в суспільстві.

Суспільство — як дім. Коли всі мешканці дому стануть досконалі, то й будинок наповниться спокоєм, світлом і злагодою. Саме завдяки індивідуальному прогресу відбувається колективний прогрес. Коли я стану досконалий, коли ви станете досконалі, коли кожен стане досконалий, ви побачите, що соціальні зміни не потрібні. А якщо ми спробуємо зробити суспільство досконалим тоді, коли в ньому повно недосконалих людей, ми зазнаємо сумної невдачі.

Війна і мир

Є дві війни: внутрішня і зовнішня. Внутрішня війна — це війна, в якій наше внутрішнє єство або душа бореться проти обмежень, невігластва, сумніву й смерті. Зовнішня війна — це війна, в якій людина бореться проти людини, нація — проти нації, країна — проти країни. Виникає запитання: коли і як можуть припинитися ці війни? Ці війни можуть припинитися лише тоді, коли спершу припиниться внутрішня війна: коли у внутрішньому світі внутрішнє єство або душа здобуде перемогу над невіглаством, страхом, сумнівом і смертю. Відтак у зовнішньому світі не буде потреби воювати. Ми воюємо, тому що глибоко всередині нас є дисгармонія, страх, тривога й агресивність. Коли там буде спокій, радість, повнота і здійснення, ми не закликатимемо до війни.

❧

Зовнішня війна припиниться тоді, коли вщухне внутрішня боротьба, коли припиниться внутрішня війна.
У процесі людської еволюції обом війнам настане кінець, неодмінно настане.

❧

Зовнішній світ потребує спокою. Як же дістати спокій зовнішнього? Чи будемо ми ним володіти, якщо знайдемо друзів у всіх кінцях світу? Ні. Можна мати чимало друзів, навіть справжніх друзів, щирих друзів, але це не означає, що в зовнішньому світі ми матимемо спокій. Я запевняю вас: навіть коли весь зовнішній світ перетвориться на саму дружбу й кожна людина буде готова пропонувати свою допомогу, в зовнішньому світі не буде спокою. Зовнішній спокій народиться тільки тоді, коли ми відкриємо внутрішній спокій. Той внутрішній спокій — це те, що ми вже маємо. Внутрішній спокій не потрібно винаходити; ми маємо його відкрити.

Людина ніколи не матиме спокою в зовнішньому житті, якщо вона не виведе вперед цей внутрішній спокій. Якщо внутрішній спокій не є на передньому плані, якщо він не охоплює зовнішні обставини, роблячи їх мирними, то спокій, який ми, можливо, помітимо в зовнішньому житті, буде тим самим, що фальшива монета. Дружба, мирні стосунки і злагода в суспільстві не матимуть міцного підґрунтя, якщо бракуватиме внутрішнього спокою.

Спокій сам по собі — сила. Маючи внутрішній спокій, ви з радістю й захопленням будете входити в зовнішній світ. Зовнішній світ можна контролювати, якщо мати спокій розуму, — навіть якщо цього спокою небагато. Хоч би де ви опинилися, ви будете поширювати там свій спокій. Якщо немає ні краплі внутрішнього спокою, щоб його поширювати, в такому разі залишається тільки одне — виражати неспокій, агресивність та інші небожественні риси.

❧

Спокій сам по собі — сила.
Зовнішній світ можна контролювати, якщо мати спокій розуму.

❧

Світ — велетенська штука, а втім, кожна людина представляє світ. Ви, я — ми всі творимо світ за допомогою вібрацій, які ми посилаємо. Скажімо, будь-яка невелика кімната — це світ у мініатюрі. Якщо ми прикличемо спокій, а потім запропонуємо його комусь іншому, ми побачимо, як спокій поступово поширюється від однієї особи до іншої й на цілий світ.

Теорія і практика мають іти пліч-о-пліч. Коли ми молимося й медитуємо, ми розвиваємо спокій розуму, ми набираємося спокою розуму. Маючи спокій розуму, можна виходити в зовнішній світ і розв’язувати свої проблеми. У зовнішньому світі чимало проблем, проте наш внутрішній світ залитий спокоєм. Як налагодити зв’язок із цим внутрішнім спокоєм? За допомогою молитви й медитації.

Рано-вранці ми молимося й медитуємо, щоб дістати трохи внутрішнього багатства — спокою, радості, благодаті. Потім ми приходимо до своїх офісів і спілкуємося з друзями й колегами. Хоч би що там діялося, хоч би що нам доводилося робити, ми, завдяки молитві й медитації, будемо незворушні; ми перебуватимемо в спокої й тиші. Внутрішнє життя ми тренуємо завдяки молитві й медитації, а зовнішнє життя ми тренуємо завдяки присвяті справі людства.

Запитання: Ви проводите медитації в ООН, чим заслужили доброї репутації. Тож дозвольте поставити вам кілька запитань щодо проблем у світі: чому ми бачимо таку велику ворожнечу в навколишньому світі? Чому багато націй перебувають у стані конфлікту й чому між людьми немає порозуміння щодо релігійних, расових та економічних відмінностей?

Шрі Чинмой: Тому що ми плаваємо в морі невігластва. Кожна людина обмежена, кожна людина перебуває в пітьмі, в кожній людині є нечистота й неясність. Кожна людина вважає, що, взявши гору над іншими, вона здобуде щастя. Кожна людина відчуває окремішність. Кожна людина гадає, що вона буде доти щаслива, доки утримуватиме свою індивідуальність.

Але це абсурд. Щастя приходить від єдності. Щоби стати щасливими, і ви, і я — ми маємо стати нероздільно єдиними. Однак світ не вірить у таке щастя. Світ хоче відокремлення, незважаючи на те, що відокремлення завершується розчаруванням, а розчарування — руйнацією.

Досягти єдності дуже трудно. Конфлікт часто виникає навіть усередині людської істоти. Інколи розум має певний намір, але фізичне повстає або вітал виявляє спротив. Інколи серце має певний намір, але інші члени єства протестують. Ми не маємо злагоди в особистому бутті, а як же сподіватися миру у світі?

З іншого боку, якщо ми будемо молитися й медитувати, Бог неодмінно прислухається до нашої молитви. Бог — всезнаючий, всемогутній, всюдисущий і сама Любов. Він наділить нас Своєю безмежною Любов’ю, і ми, завдяки Його безмежній Любові, будемо здатні бачити весь світ і кожну людину у світі як свою, рідну.

Саме брак молитви й медитації спричинює цю проблему відокремлення. Якщо молитися щиросердечно й медитувати одухотворено, то можна буде запросто з нею впоратися. Відтак у світі не буде конфліктів, не буде війн, не буде непорозумінь. Буде світ єдності, задоволеності й досконалості. Зоря цього світу єдності, задоволеності й досконалості засяє тільки тоді, коли ми захочемо піти до Джерела й стати Його невід’ємною частиною.

❧

Спокій не означає відсутність війни.
Спокій означає присутність злагоди, любові, задоволеності та єдності.
Спокій означає потік любові у світі-сім’ї.

❧

Патріотизм

За духовною точкою зору, патріотизм — це любов до своєї країни, любов до своїх витоків. Ваші батьки — це ваше джерело, так само й ваша країна — це ваше джерело. Як душа ви перебували в царині душ. Потім ви захотіли прийняти людську інкарнацію. Отже, вам стала потрібна якась країна. Місце, яке прикликало вашу душу, місце, яке з любов’ю, радістю, добротою й турботою погодилося прийняти вас як рідного, заслуговує вашого сердечного й душевного обожнювання доти, доки ви є в тілі. Патріотизм — це саморозширення й водночас — самовіддача своїм витокам. Таке саморозширення відбувається по-божественному; це не є розширення его. Самовіддача, самопожертва в патріотизмі виходять із почуття того, що інші країни зможуть дістати певне світло, коли прокинеться ваша країна.

Патріотизм — це золота нагода для індивідуума трудитися разом з його любою батьківщиною.

Патріотизм — це самовіддача й саморозширення, які ґрунтуються на вашій сумлінній єдності з усією свідомістю, вашій неподільній єдності з усім. Ось що таке патріотизм у духовному сенсі.

Патріотизм небожественний тільки тоді, коли за ним не стоїть справжнє щире патріотичне почуття, коли в ім’я патріотизму ви наступаєте на інші нації, щоб просто їх засудити, завдати їм ударів чи поневолити їх. Якщо ви твердите, що ви, ваша країна далеко кращі за інших, що жодній нації, за винятком вашої, не притаманні чистота, божественність і духовність, це — фанатичний патріотизм. Якщо ви вважаєте, що існують тільки ваша нація і ви, а решта — це погане, небожественне й нечисте; лише ваша країна представляє істину й Бога, а інші країни цілком нікчемні — коли вам притаманне таке патріотичне почуття, в такому разі це дійсно небожественна річ.

Від патріотизму, від почуття націоналізму ми рухаємося до інтернаціоналізму. Для маляти мама становить весь його світ. У мамі й татові воно вбачає свій всесвіт. Упродовж кількох років основним інтересом дитини є батьки, а потім — школа, коледж, містечко чи місто, в якому вона живе. Далі вона відчуває, що її світ — це нація. Весь час її бачення розширюється. Коли кругозір стає широким, особа розуміє, що вся планета — її. Тоді, чуючи слово духовність, вона відчуває потребу прогресу не лише у своєму домі, а й у цілому світі.

Таким чином, розпочавши з націоналізму, людина просувається до інтернаціонального почуття. Якщо я не люблю своєї нації, то не зумію полюбити інші народи. Людина може й повинна рухатися від одиниці до множини.

Запитання: Я читав, що душа не має національності. Про що йдеться, коли ви кажете індійська душа (британська, російська тощо)?

Шрі Чинмой: Я народився в індуській сім’ї, так що можете називати мене індусом. А хтось — мусульманин, хтось — християнин. Проте, коли ми молимося й медитуємо, ми входимо в Універсальну Свідомість. Відтак ця Універсальна Свідомість стає невіддільною частиною нашого життя. Тоді немає індуїзму, ісламу чи християнства — є тільки єдність.

Скажімо, ви народилися в Росії, отже ви — російська душа. Проте, отримавши внутрішній досвід і ставши духовно розвиненими, ви скажете, що належите не лише до Росії, а й до всього Радянського Союзу. Потім, через якийсь час, ви скажете, що належите всьому світові.

Я народився в Бенгалії, отже я — бенгалець. Бенгалія — в Індії, отже я — індієць. Індія — в Азії, отже я — азієць. Азія — це континент світу, отже я належу всьому світу. Я — громадянин усього світу.

Кожна людина, свідомо чи несвідомо, здійснює прогрес. Завдяки цьому прогресу індивідуальна душа бачить і відчуває єдність з іншими. Ви можете називати мене бенгальцем. А я, завдяки своєму внутрішньому усвідомленню, можу сказати, що я космополіт — так само, як твердив Сократ, що він належить усьому світу.

Наука та технології

Запитання: Чи перешкоджають технології усвідомленню Бога?

Шрі Чиномой: Відповідь буде як ствердною, так і заперечною. Якщо сучасні технології служать вираженню внутрішньої душі, якщо є відчуття, що вони мають сполучний ланцюжок із внутрішнім життям, внутрішнім буттям, то в такому разі технології сприяють усвідомленню Бога. Однак дуже часто ми спостерігаємо, що технології та внутрішнє життя йдуть нарізно. Зовнішній світ та його успіх мчать до інакшої цілі. Тут слід поводитися дуже обачно, бо, хоч би якого успіху ми сягнули завдяки технологіям, нескінченного здійснення не станеться, якщо в цьому не буде душі. З іншого боку, душа кульгає, коли зовнішнє життя, його технологічний та науковий прогрес, не ступають в ногу з нею.

Науці й духовності доведеться карбувати крок пліч-о-пліч — чи нині, чи в далекому прийдешньому. Наразі вони гостро сперечаються. Але для абсолютного здійснення Божого Бачення й Божої Реальності тут, на Землі, наука й духовність повинні йти рука в руку.

Від духовності можна очікувати визволення й усвідомлення. Від технологій та науки можна очікувати матеріальної досконалості, матеріального втілення найвищої Істини.

Матеріальний світ матиме сталість вічних цінностей тільки тоді, коли його матеріальний успіх міститиме усвідомлення. З іншого боку, якщо у внутрішньому світі бракуватиме досконалості, матеріальний успіх спонукатиме внутрішнє усвідомлення прийти і бути провідником.

Запитання: Якої ви думки про телебачення?

Шрі Чинмой: Коли б ви запитали про відсоток доброго продукту на телебаченні, то, не беручи до уваги новини, я б сказав, що, за винятком новин, тільки два відсотки телепрограм служать благові. Решта дев’яносто вісім відсотків — це прокляття, це ворожі сили. І колись люди погодяться зі мною і в тому, що комп’ютер та наукові пошуки також витісняють серце з їхнього життя. У світі серця їм доводиться банкрутувати.

Матеріальний світ — це певною мірою хороша річ. Він сприяє матеріальному добробуту. Проте усвідомлення Бога ніколи-ніколи не прийде від матеріального успіху, матеріальних досягнень, хоч би якими багатими в матеріальному сенсі ми стали. Обидва життя можна поєднувати, але, власне, усвідомлення Бога може прийти тільки від внутрішнього життя, духовного життя.

Якщо я хочу добре орієнтуватися у світі історичних подій, мені доведеться вивчати історію. Географія тут не зарадить. Таким чином, коли хтось має намір осягати науки, йому слід рухатися в тому напрямку. Проте я не гадаю, що одного дня наука чи комп’ютерні технології прийдуть і скажуть: “Ось Бог. Ось Він стоїть перед вами”. Якщо колись таке станеться, то всі духовні Вчителі повернуться з Небес і зречуться перед комп’ютером.

❧

Комп’ютер неймовірно вкорочує мою зовнішню подорож.
Комп’ютер безцеремонно подовжує мою внутрішню подорож.