Розділ V. Релігія, духовність та йога

Від йоги зародилася духовність, а від духовності зародилася релігія. Потім з релігії виникла філософія. Філософія нагадує нам, що цей світ — не єдиний: існує чимало вищих світів, внутрішніх світів — і радить нам туди навідатися.

Почуття серця-єдності

Суть кожної релігії — любов до Бога. Немає жодної релігії, котра б не говорила про любов до Бога. Проблеми створюють послідовники релігій. Дуже часто вони кажуть таке: “Моя релігія — найкраща, а твоя — геть нікчемна”. Послідовники різних релігій — наче діти в сім’ї. Діти мають тих самих батьків і дістають ту саму батьківську ніжність, ту саму батьківську любов, те саме батьківське співчуття. Проте вони сваряться і б’ються. Коли котрась із сестер бачить, що інша має ліпшу вроду, вона тут же починає заздрити і сваритися з гарнішою. Коли котрийсь із братів бачить, що інший має більше сили, то слабший починає обмовляти дужчого. До того ж, нерідко в сім’ї трапляється, що один брат каже: “Я знаю краще, ніж будь-хто!”. А інший відповідає: “Ні, я знаю ліпше, ніж ти!”. Так само й кожна релігія твердить своїм братам-сестрам-релігіям: “Я більше знаю про Небесного Батька, ніж ти”. Або таке: “Мій спосіб любити Бога — єдиний правильний спосіб, а твій спосіб — хибний”. Через те нерідко доходить до чварів і боротьби між різними релігіями.

Втім, усі релігії стверджують одне — любов до Бога. А коли ми справді когось любимо, ми відчуваємо єдність із тією особою. Отже, якщо ми справді любимо Бога й відчуваємо єдність із Ним, то так само відчуватимемо єдність з Його творінням. Глибоко-глибоко в серці ми знаємо, що ми всі — одне, але потім вселяється гординя, і ми кажемо іншим: “Ти мені не потрібен”. Але ми таки потребуємо один одного. Ми — невіддільні частинки тієї самої реальності-буття. Дерево складається зі стовбура, гілок, листя, цвіту і плодів. Коли стовбур скаже, що йому не потрібні гілки або листя, то що це за дерево буде? А коли цвіт дерева скаже, що йому не потрібні гілки та стовбур, то як він існуватиме? Так що мусимо встановити єдність.

Увійшовши в сад, ми відразу усвідомлюємо красу, чистоту й аромат саду. Кожна квітка має свою красу, однак краса саду, яку ми відчуваємо, — це краса множинна. Саме ця краса дарує нам величезну радість. Так само й Бог отримує велику радість від численності сердець-квіток усіх Його дітей.

У релігії має переважати не що інше як серце-єдність. Релігія — не для доведень. Живучи в серці-єдності, ми відчуваємо суть усіх релігій — любов до Бога. Живучи в розумі, ми намагаємося відокремити одну релігію від іншої, коли помічаємо відмінності їхніх ідеологій. Істинне, інтуїтивне розуміння висоти й розлогості всіх релігій притаманне саме серцю. Сáме серце бачить і відчуває внутрішню гармонію та єдність усіх релігій.

Істинній релігії властива універсальність. Істинна релігія не шукає вад інших релігій. Фальшиві релігії будуть прискіпуватися до інших релігій і стверджуватимуть, що тільки вони істинні, а їхній пророк — єдиний спаситель. А істинна релігія вважає всіх пророків спасителями людства. Прощення, співчуття, толерантність, братерство й почуття єдності є ознаками істинної релігії.

❧

Релігія й філософія здійснюють і доповнюють одна одну.
Без філософії релігія безглузда. Без релігії філософія безсердечна.

❧

Запитання: Чи вважаєте ви, що всі релігії ведуть до тієї самої істини, але, мабуть, різними шляхами?

Шрі Чинмой: Так, авжеж. Я цілком погоджуюся з тим, що всі релігії ведуть до однієї істини, Абсолютної Істини. Істина — єдина. Ціль — єдина, а шляхи, що ведуть до неї, — різні. Кожна релігія має рацію. Проте, коли послідовники котроїсь релігії заявлятимуть, що тільки їхня релігія справжня, найкраща, мені буде важко з ними порозумітися. А коли послідовники скажуть: “Наша релігія істинна, ваша — також,” — в такому разі я щиросердечно з цим погоджуся. Якщо я твердитиму, що наш індуїзм найкращий, а вашому християнству годі з ним рівнятися, то буду найбільшим бовдуром на Землі. Якщо я запевнятиму, що хутко доправлю вас до Цілі, коли ви приймете мою релігію, і намагатимусь прилучити вас до своєї віри, то я припущуся величезної, мов Гімалаї, помилки.

Кожна релігія має рацію. Релігія — це дім. Я маю жити у своєму домі. Ви маєте жити у вашому домі. Мені не слід жити на вулиці, і вам — теж. Але настає день, коли наше бачення розширюється. Ми відчуваємо, що поза рамками обрядів і ритуалів є вища Ціль. Що в такому разі робити? Можна спробувати виправити недосконалості релігії. Тоді негайно виникне конфлікт із фанатиками. Або виявиться, що ми не спроможні змінити релігійні правила й канони. І — діло кепське! Проте, коли ми ведемо духовне життя, внутрішнє життя, ми не конфліктуємо з релігією. Отже, можемо сказати так: хто хоче сповідувати релігію, нехай сповідує. А хто хоче сягнути вищої Цілі, тобто Йоги — свідомої й постійної єдності з Богом — тому слід прямувати дорогою йоги. В йозі, завдяки єдності з Богом, йдеться про те, що весь світ — наш. Кожна людина — це наш брат, чи наша сестра. Якщо ви поринаєте в царину йоги з наміром усвідомити найвищу Істину, абсолютно найвищу Істину, то я скажу, що в такому разі можна полишити релігію. Інакше кажучи, якщо ви не хочете сповідувати свою релігію чи жодну з релігій, то сміливо робіть цей крок, бо ви маєте особливий поклик до Вищого. Ваша релігія, моя релігія — попри їхні суттєві недосконалості вони прямують до тієї самої Цілі. Однак може виникнути дуже потужне внутрішнє спонукання досягати Найвищого негайно, не заглиблюючись у так звані обмеження вашої релігії, моєї релігії чи будь-якої релігії. В такому разі ви, певна річ, будете намагатися йти до своєї Мети так, щоб не завдавати клопоту нікому і не зазнавати його від інших.

❧

Найвища духовність не потребує жодних ритуалів.

❧

Прислухáйтеся до душі

Духовне життя — це життя душі. Треба стати одним цілим із душею свідомо. Зоря істинного задоволення сходить у нашому житті саме тоді, коли ми відчуваємо єдність із душею. Істинного задоволення ніколи не отримати, якщо задовольняти самого себе зовнішнім по-своєму. Незмінне щастя ми відчуваємо тільки тоді, коли задовольняємо Бога так, як Він цього бажає. Бог — наша найвища Реальність. Що ретельніше ми прислухаємося до душі всередині себе, то більше ми перетворюємося на найвищу Реальність, що всередині нас, — і тільки після цього ми дістаємо вічне задоволення.

Запитання: Через те, що мій батько — атеїст, немає злагоди між мною й батьками.

Шрі Чинмой: Що поганого в тому, щоб бути атеїстом? Ти віриш у Божу Любов, а твій батько вірить у щось інше. Кожна людина на Землі вірить у щось: в їжу, у своє тіло, у квітку, у футбол, в науку. Кожному доводиться вірити в те, що він бачить, або вірити в ніщо. Так що скажи батькові таке: “Ти — атеїст, проте в дещо ти віриш”.

Ти віриш у Бога, а твій батько вірить у щось інше. Навіть ніщо є реальністю. Наша індійська філософія твердить: “Neti, neti” — “Не це, не те”. Ніщо теж походить із розуму й серця. Скажи батькові, щоб він вірив у те ніщо, відтак він побачить у ньому твого Бога. Скажи йому: “Я стою за все, а ти твердо наполягаєш на ніщо. Кінець кінцем, у моєму все ти побачиш своє ніщо, а у своєму ніщо ти розгледиш моє все”.

❧

Якщо потрібно, щоб я визначив, що таке духовність, то моє визначення міститиме тільки одне слово — задоволеність. Духовність — це задоволеність, — не більше й не менше.

❧

Саме у скінченному Бог проявляє Свою Нескінченність. Наразі дещиця світла для нас — усе. А коли ми досягаємо висоти, тоді навіть Нескінченність стає нічим, тому що Бог наділив нас ненаситним голодом. Ідеться про найвище усвідомлення. Нині твій батько не розуміє сенсу наших бесід, проте одного дня він їх збагне, бо він наближається до того, щоб усвідомити це самостійно.

Так що не хвилюйся за свого батька. Скажи йому, щоб він лише вірив у свої переконання. Якщо батько підтримуватиме свою віру, його проблеми буде розв’язано. Тільки заохочуй його бути задоволеним тим, що, за його переконанням, становить істину його життя. Якщо ж батько не буде задоволений, тоді ти можеш сказати йому: “Від своїх переконань ти не дістаєш задоволеності, а я від своїх — дістаю. Чи маєш підставу казати, що я помиляюся? Чому б тобі не випробувати мій шлях?”

❧

Відмінність між серцем та розумом така: серце хоче давати; розум ненавидить втрачати.

❧

Запитання: Чи можуть чоловік та дружина мати різних наставників?

Шрі Чинмой: Мати різних наставників — для подружжя означає йти до тієї самої цілі двома дорогами. Проблеми виникнуть, якщо чоловік твердитиме, що його шлях ясний, сонячний, а шлях дружини сповнений перешкод. Тоді буде халепа. А коли чоловік казатиме: “Мені подобається ця дорога, а тобі — інша. Отже, прямуймо: ти своєю дорогою, а я — своєю, і ми дістанемося того самого пункту призначення”, — в такому разі все буде гаразд. Не примушувати дружину прийняти шлях чоловіка, не примушувати чоловіка прийняти шлях дружини — це правильні вчинки. А якщо починаються порівняння або змагання, то діло зводиться нанівець.

Запитання: Чи не виявиться марним зв’язок між двома людьми, якщо до того самого пункту вони йдуть різними шляхами?

Шрі Чинмой: Ні. Важливо, скільки розуміння й поваги має кожен з них до шляху іншого. А тим, що мають того самого Вчителя і прямують тією самою дорогою, не загрожує жодна небезпека. Якщо подружжя йде одним шляхом, то дружина допоможе чоловікові, коли той втомиться, виснажиться, зазнає нападу сумнівів. А коли сумнів або страх нападе на дружину, тоді в неабиякій пригоді стане чоловік. Так що йти тим самим шляхом дуже вигідно.

Коли ж дружина мовить: “Я хочу йти дорогою серця”, а чоловік каже: “Я хочу йти дорогою розуму”, — в такому разі потрібно бути дуже обачними. Кожен має знати, що інший чинить правильно відповідно до його можливостей і розуміння. Подружжю слід мати взаємну повагу до усвідомлення кожного з них.

Запитання: Що можна сказати про місце жінок у духовному житті в нинішню добу жіночої емансипації й такого іншого? Яке справжнє місце жінок у духовному сенсі, і яке справжнє місце чоловіків?

Шрі Чинмой: В Божих Очах не існує чоловіка й жінки. В Божих Очах вони — одне. Чоловік — це обличчя, жінка — усмішка. Якщо немає обличчя, то звідки візьметься усмішка? З іншого боку, чого варте обличчя, коли воно без усмішки? Так що обоє однаково важливі.

Духовність — не просто терпимість. І навіть не приймання. Духовність — це відчуття універсальної єдності. У духовному житті ми розглядаємо Божественне не лише як свого Бога, а й як Бога кожної людини. Наше духовне життя становить міцну й надійну основу єдності в різноманітності.

Духовність — не просто доброзичливість до інакшої віри в Бога. Це абсолютне визнання і приймання віри інших як рідної. Це складно, проте можливо. Всі духовні Вчителі усіх часів переживали це і практикували.

Запитання: Ви належите до якоїсь конкретної релігійної організації, секти, культу чи ви є самі по собі?

Шрі Чинмой: Я не належу до жодної секти, я не належу до жодної релігії. Водночас моє вчення містить суть усіх релігій. Я ціную і люблю всі релігії, але не належу до жодної з них. Я народився індусом — отже, знаю все від а до я про індуську релігію. Проте я не практикую індуїзм. Я не сповідую жодної конкретної релігії. Моя релігія полягає в тому, щоб любити Бога й бути слухняним Божим інструментом. Індуїзм — як дім, християнство — як інший дім, юдейство — як ще один дім. Можна жити в різних будинках, але ходити на навчання до однієї школи. Духовність, йога — це те, що нам, зрештою, доведеться вивчати.

Запитання: Чи існують відмінності між релігіями? Чи змушує йога зрікатися хоч би якої релігії?

Шрі Чинмой: Не існує фундаментальної різниці між релігіями, бо кожна релігія втілює первинну Істину. Так що йога не суперечить жодній релігії. Будь-хто може практикувати йогу. Я маю учнів серед католиків, протестантів, юдеїв і інших. Практикувати йогу можна за будь-якої релігійної належності.

Звісно, якщо вас виховали в індуїзмі, то вам буде, мабуть, моторошно приймати християнство, — і навпаки. А шукачеві, котрий по-справжньому перейнявся духовністю і йогою, не буде трудно лишатися при своїй релігії. Я раджу своїм учням не відмовлятися від рідної релігії. Будучи в рідній релігії й водночас практикуючи духовне життя, внутрішню дисципліну, вони будуть просуватися швидше: їхня релігія постійно вселятиме їм певність щодо їхньої справи і служитиме підтвердженням того, що вони фактично практикують у своєму житті. Тому я завжди раджу своїм учням триматися рідної релігії, бо йога не потребує відмови від жодної з релігій.

Ми є в Божому Серці

Релігія не перешкоджає духовному життю. Йога і духовне життя ніколи не шукатимуть вад у жодній релігії. Йога означає єднання з Богом, свідоме єднання з Богом. Я молюся Богові по-своєму, а ви — по-своєму. Бог задоволений нами обома. Це — релігія. Потім, усвідомивши Бога, ми стаємо одним цілим із Його творінням, з Його всесвітом. Тоді ми відчуваємо, що перебуваємо в Божому Серці. Я, усвідомивши Бога, відчув себе в Божому Серці. З вами трапиться те саме.

Так що не слід критикувати жодну релігію. Щодо йоги: треба знати, що йога є поза рамками будь-якої релігії. Тут ми не хочемо задовольнятися тільки своїм домом або тільки вашим. Ми хочемо визнати всі домівки на світі як свої, бо в кожній із них мешкає Бог. У йозі всі релігії стають нашими, тому що йога означає єдність із Богом. Опанувавши цю єдність, ми виходимо за рамки обмеженого відчуття я і моє — моя релігія, ваша релігія. Відтак ми прямуємо далеко за межі релігії.

❧

Релігія — це дім, духовність — світлиця, йога — божниця. Дім — це гарна річ, світлиця — важлива, божниця — щедротна.

❧

Всі релігії правильні. Проте, ввійшовши в духовне життя, ми ступаємо на сходинку, що лежить вище від релігійної. Тоді наша ціль, наша мета — тільки Бог. Увійшовши в Бога, ми входимо в нескінченну Свідомість. Якщо ми молимося, якщо медитуємо, то приймаємо всі релігії як рідні і кладемо їх у саме Серце Бога.