Розділ ХІІІ. Доля супроти Свободи Волі

Доля — результат минулого. Свобода волі — результат теперішнього. Оглядаючися в минуле, ми відчуваємо удар долі. Дивлячись вперед, ми бачимо танець золотої свободи волі, що дає енергію.

Фізична свідомість, свідомість тіла обмежена. Коли ми живемо в тілі, ми отримуємо досвід долі. Душа завжди вільна. Коли ми живемо в душі, ми отримуємо досвід свободи волі. Жити у свідомості тіла чи жити у свідомості душі — обирати нам.

Невігластво намагається оповити нас, а доля розпочинає свою гру відразу, щойно душа ввійде у тіло, і ми з'являємося на світ. Та світло не зв'язане долею. Світло — це втілення свободи волі. Через свою гірку долю ми проклинаємо родичів, друзів, сусідів, себе і, зрештою, Бога. Однак, проклинаючи інших чи себе, проблеми не розв'язати. Ми розв'яжемо свої проблеми лише тоді, коли навчимося жити життям устремління.

Нас наділено неабиякою можливістю застосовувати свободу волі. Потрібно скористатися можливістю бути вільними цілком, остаточно й безмежно. Дуже часто шукачі скаржаться: “Ох, моя історія невесела”. Я кажу їм: “Навіщо перейматися минулим? Минуле — пил. Але ніхто не вкраде ваше теперішнє, ніхто не вкраде ваше майбутнє, якщо ви плекаєте устремління. Ваше майбутнє запросто може бути золотим”.

Наша свобода волі — це дитя необмеженої Волі Бога й, разом з тим, вона є невід'ємною частиною необмеженої Волі Бога. Потрібно лише дозволити їй пробитися крізь стіну невігластва й зробити нас одним цілим із Космічною Волею. Доля — це ворота невдалого минулого. Свобода волі — це наше приймання майбутнього, що бажає змінювати, формувати, направляти і звільняти нас від страху, сумнівів, невігластва і смерті.

Не зрікайся від своєї волі
Перед гіркою долею!
Зрікайся від своєї волі
Тільки перед Божим Серцем —
Самою любов'ю, захистом
І здійсненням.

Запитання: Чи доля є тим самим, що й карма?

Шрі Чинмой: Є три види карми: санчіта карма, прарабдга карма й аґамі карма. Санчіта карма — це накопичення вчинків з минулих життів та вчинків теперішнього життя, результати яких ще не дозріли. Прарабдга карма — це початок пожинання урожаю котроїсь із накопичених карм. Якщо карма погана — ми страждаємо, якщо карма добра — ми нею насолоджуємося. Останньою йде аґамі карма. Хто остаточно звільнився від усіх проявів невігластва, страждань і вад, хто усвідомив Бога й живе лише заради Бога, той насолоджується Свободою Волі Всевишнього. Це — аґамі карма.

Більшість із нас має справу з санчіта кармою — накопиченням карми, яка починає працювати як прарабдга карма. Немає свободи, немає свободи волі — лише доля навколо нас.

Минуле шматує нас, мов ненаситний лев. А коли нашою кармою є аґамі карма, то ненаситний лев стає ревучим левом — він реве заради божественної Перемоги, божественного здійснення тут, на Землі.
Запитання: Чи ми справді пожинаємо все, що посіяли кожною своєю думкою, кожним своїм вчинком?

Шрі Чинмой: Так, “що посієш, те й пожнеш”. Утім, якщо ви молитеся Богові, медитуєте на Бога, то Боже Співчуття може усунути неправильні сили, які виникають від поганих думок. Коли ви торкнетеся вогню, то вогонь, ясна річ, обпече вам пальці. Але поруч з вами завжди є якась сила, що стримує вас від сутички з вогнем.

Малюк, ударивши іншого малюка, розуміє, що той повернеться й відплатить. Що ж він робить? Негайно біжить до свого батька. Батько сильніший, він захистить свою дитину. Тут Батько — це Всевишній. Якщо ви заприятелювали з невіглаством і воно от-от поглине вас, то Батько проявить Своє найбільше Співчуття і врятує вас від невігластва, якщо ви прибіжите до Нього швидше, ніж невігластво поглине вас цілком. Важливою є ваша сприйнятливість Божого Співчуття.

Запитання: Котрої миті Боже Співчуття відхиляє закон карми?

Шрі Чинмой: Боже Співчуття відхиляє закон карми постійно. Інакше жодна людина не втрималася б на Землі навіть упродовж однієї доби. Втім, слід знати, що, з найвищої духовної точки зору, суть карми — не в суворому покаранні. Це — досвід, що вкрай потрібний шукачеві, це — єдиний спосіб пришвидшити його прогрес. Так що по суті закон карми — це ще одна форма Божого Співчуття. Можете називати її замаскованою благодатною Любов'ю.

Що таке доля,
Як не обмежена реальність?
Шукачеві істини завжди треба прагнути
Безмежної Реальності —
Нескінченного безсмертного Всевишнього.

Запитання: Нам роковано кожну подію нашого життя, чи лише його загальний курс?

Шрі Чинмой: Найосновніші події вашого життя призначено вам заздалегідь, але не до такої міри, щоб обирати замість вас, що з'їсти на сніданок. З іншого боку, навіть якщо вам роковано завтра померти, ви можете лишитися серед живих, якщо ви ведете духовне життя і Бог бачить, що ваше устремління справжнє. З Божої Волі ви, натомість, відбудетеся болем голови. Воля Всевишнього здатна змінити долю.

В найвищому сенсі існує лише одна справжня рокованість, це — неминуче усвідомлення Бога. Сьогодні невігластво може перешкоджати вам усвідомити Бога, проте ви не лишитеся недовершеними навіки. Користуймося словом роковано у вищому розумінні. Коли насувається нещастя, ви, щоб змінити свою долю, можете вдатися до сили волі, сили устремління. Непохитна воля змінює долю.

Запитання: Яка роль свободи волі людини?

Шрі Чинмой: Свобода волі — це світло-свідомість нашої душі. Ми можемо застосовувати світло душі, щоб проявляти Бога, а можемо й не звертатися до нього ніколи. Якщо ми не звертаємося до світла душі, то агресивна частина віталу, летаргія фізичного або сумніви розуму виходять на арену й захоплюють нас у полон. Бог здійснює все крізь Свого прямого представника — душу. Бог — сонце, а душа — лампа. Тут, на Землі, лампа втілює і представляє сонце. Але ми, зазвичай, не перебуваємо у світлі душі й не користуємося ним сповна, тому наша свобода волі розчиняється у дружбі з летаргією, сумнівами розуму та в єднанні з невпевненістю серця. Наша свобода волі може вирішити, що тіло, вітал і розум мають достатньо світла, щоби вести нас, або наша свобода волі твердить нам, що ми — безпорадні, якщо нас не веде наш Всевишній Господь.

Запитання: Як частіше застосовувати свободу волі?

Шрі Чинмой: Як люди ми володіємо дуже обмеженою свободою волі. Але, ставши щирими шукачами, ми, врешті-решт, наповнимося незламною волею. Наразі ми — немов корова, прив'язана до кілка. Є межа, далі якої ми не можемо ступити, а до цієї межі ми маємо свободу волі. Чим вище й глибше ми заходимо в медитації, тим збільшується наша спроможність.

Якщо ми прислухаємося до вказівок душі і здатні виводити душу на передній план, щоб вона вливала світло у вітал, розум та фізичне тіло, то наша воля стає необмеженою. Відтак наша індивідуальна воля єднається з Універсальною Волею, що всередині нас. Коли Універсальна Воля займає місце нашої волі, наша свобода стає необмеженою. Попри те, що наразі наша свобода волі є дуже обмежена, вона може вирости до безмежності.

Де твоя свобода волі,
Коли ти живеш
У в'язниці розуму?

Де твоя в'язниця,
Коли ти живеш у серці,
Яке містить у собі все?

Запитання: Чи збігається воля моєї душі з Волею Бога?

Шрі Чинмой: Так. Воля Бога та воля душі — одне й те саме. Однак слід вирізняти волю душі та спонукання вимогливого віталу. Іноді ми приймаємо за волю душі бажання задоволень вимогливого віталу. Якщо ми зануримося глибоко всередину себе, то неодмінно дізнаємося істинну волю нашої душі, що невіддільна від Божої Волі. Коли зернятко цієї волі проростає й стає паростком, ми називаємо його волею душі. Коли з нього виростає величезне бан'янове дерево, ми називаємо його Божою Волею. Зрештою ця Воля проявляється крізь душу, серце, розум, вітал і тіло та всередині них.

Запитання: Чи правда, що воля людини та Воля Бога завжди стоять на протилежних позиціях?

Шрі Чинмой: Деякою мірою це правда. Людина може несвідомо йти проти Божої Волі, а також людина може чинити опір Волі Бога свідомо. Деколи наше сумління підказує нам, яка Божа Воля, але ми цілковито байдужі. Ми відчуваємо, що, прислухаючись до вказівок сумління, ми позбавимо задоволення наше его. Тоді, певна річ, ми йдемо проти Божої Волі. Однак часто ми не маємо чіткої протилежності до Волі Бога, а просто не знаємо, в чому вона полягає. В такому разі ми не виступаємо свідомо проти Божої Волі, тому не можемо казати, що наша воля суперечить Волі Бога.

Утім, треба знати, що, коли ми свідомо чи несвідомо не виконуємо Волі Бога, ми входимо в невігластво й затримуємо свій прогрес. Малюк може не знати, що йому заподіє вогонь, однак, якщо він доторкнеться до вогню, то обпечеться. Я — знаю, що вогонь пече. Якщо я, все-таки, торкнуся вогню, то також отримаю опіки. Результати несвідомого та свідомого спротивів однакові. Але той, що діє несвідомо, безпорадний. До нього Божа Милість приходить швидше, ніж до того, що діє свідомо.

Коли людині відомо, якими будуть наслідки її дії, проте вона не відмовляється від свого наміру, тоді Божа Милість не поспішає. Щоб зійшла Божа Милість, доведеться заново щиро-прещиро, віддано-превіддано ростити устремління.

Запитання: Хіба може щось діятися поза Волею Всевишнього?

Шрі Чинмой: Так, Воля Всевишнього є в усьому. Але нам слід знати Його чисту Волю й те, наскільки ми приймаємо її як свою. Всевишній дав нам деяку свободу — як батько дає дитині кишенькові гроші, спостерігаючи, як дитина їх витратить. Якщо дитина розпорядиться ними належно, то наступного разу батько дасть їй більше.

Бог дав нам обмежену свободу, щоб з'ясувати, чи ми справді хочемо чинити правильно. Треба бути дуже обачними. Його Воля — всередині нас; отже, коли Він дасть нам кишенькові гроші, ми матимемо можливість розпорядитися ними правильно. Але, оскільки ми розвиваємо своє его, свою індивідуальність та особистість, ми будемо намагатися використати ці кишенькові на власний розсуд замість того, щоб пірнути всередину себе й дізнатися, навіщо Бог нам їх доручив. Коли Бог щось дає нам, ми тут же намагаємося це розтринькати. А якщо ми використовуємо отримане так, як цього хоче Бог, то Він дає нам щораз більше.

Бог наділяє нас свободою, щоб ми мали радість. Якщо Він скаже нам: “Ось тобі долар. Ти повинен витратити його на те й на те. Даю тобі долар тільки на ці речі”, — то ми не будемо раді. Ми відчуємо, що нас примушують. А коли Бог каже: “Ось, візьми дещо. Використовуй на свій розсуд”, — ми зловживаємо. Однак, будучи мудрими, ми розуміємо, що, розпорядившись даром так, як того бажає Бог, ми одержимо від Нього ще більше.

Однією рукою Бог дає, а іншою — влаштовує нам іспит. Водночас Він внутрішньо надихає нас на правильні дії. Проте ми, тримаючись за свою індивідуальність та особистість, чинимо по-своєму, використовуючи свою обмежену волю. Що може вдіяти бідний Бог? Тільки тоді ми перебуваємо в безпеці, тільки тоді відбуваємося, коли свою особисту волю ми вручаємо Волі Бога.

Щоразу,
Коли я радо зрікаюся
Перед Божою Волею,
Я бачу вільний і просторий шлях,
Який веде мене Додому,
До мого Любого Всевишнього.