Розділ ХІV. Сенс страждання

Страждання — це переживання, які отримує Бог всередині нас та крізь нас. Це результат обмеженості нашої свідомості. Коли працює необмежена свідомість, ми бачимо результат у формі радості й задоволення. Досягаючи щось у Безмежності, ми задоволені. Але зараз ми перебуваємо в обмеженому. Досягаючи щось у обмеженому, ми не задоволені. Коли людина має п'ять доларів, вона хоче заробити десять. Вона страждає, бо відчуває свою обмеженість. Згодом, заробивши десять доларів, вона бачить, що хтось має двадцять. Вона знову страждає й турбується, метикуючи, як добути двадцять доларів.

В обмеженому завжди будуть страждання, бо ми прагнемо змагатися, захоплювати, володіти. В Безмежності немає страждання, тому що, коли ми входимо в Універсальну Свідомість, наша воля стає тим самим, чим є Універсальна Воля. Наразі ми намагаємося задовольнити світ своєю обмеженою свідомістю, а світ хоче задовольнити нас його обмеженою свідомістю. В цьому світі обмеження — це наше основне переживання. Ось чому ми страждаємо.

З найвищої точки зору, Бог утілює як обмежену, так і безмежну свідомість. Він — найдрібніша комаха й неозорий космос. Він — менший за найменшого і більший за найбільшого. Він — дальший за найдальшого і ближчий за найближчого. Для кого Він ближчий за найближчого? Для шукача. Для кого Він дальший за найдальшого? Для того, що не шукає.

Бог дальший за найдальшого для тих, котрі загрузли в задоволеннях невігластва. Вони, ясна річ, страждають. А коли шукач молиться Богові й медитує на Бога, він почувається найдорожчою дитиною Бога. Молячись Богові, шукач відчуває, що Всезнаючий Бог присутній і слухає його. Медитуючи на Бога, шукач відчуває, що Бог розмовляє з ним, а він слухає Бога. Коли шукач слухає Бога, а Бог слухає шукача, тоді стражданням немає місця.

Запитання: Якщо Бог любить, то чому Він допускає, щоб ми страждали?

Шрі Чинмой: Наші неправильні дії породили негативні, небожественні сили, далекі від устремління. Коли ці сили приходять до нас, ми страждаємо. З іншого боку, все, що ми називаємо стражданням, все, що ми називаємо гріховним, небожественним, далеким від устремління — це теж частина Бога. Ми переживаємо Бога в усьому й крізь усе. Коли ми бачимо страждання, ми, перш за все, думаємо, що Бог жорстокий. Це наш людський спосіб судити про Бога. А коли ми заглиблюємося всередину себе, ми бачимо, що все, що ми називаємо стражданням, є нічим іншим як досвідом. Хто отримує цей досвід? Сам Бог. Бог є Тим, що діє, Бог є дією, Бог є результатом.

Страждаючи,
Будь вдячний Богові,
Тому що нічого не перебуває
Поза Баченням Його Ока
Й поза Співчуттям Його Серця.

Людське в нас бачить страждання як щось страшне й небожественне, а божественне в нас бачить страждання як досвід Бога в процесі космічної еволюції. Чим вище ми піднімаємося, тим ясніше для нашого людського розуму стає те, що все, що відбувається на Землі, — це переживання Бога всередині кожної людини та крізь неї. В Космічній Грі Бога ми бачимо чимало дій, чимало сил, які працюють одночасно. Але настане день, коли щирі шукачі усвідомлять найвищу Істину, а їхня кількість переважить кількість тих, що не плекають устремління. Тоді небожественним силам доведеться відступити.

Коли шукач, завдяки силі свого устремління, свідомо входить у море спокою й світла, він стає невід'ємною частиною Божої Волі. Тоді він уникає тих помилок, яких припускаються ті, що не плекають устремління. На жаль, нині на мільйон людей припадає близько однієї-двох осіб, які мають устремління. А тих, чиє духовне життя абсолютно щире, ще менше.

Ми прийшли,
Щоб співати пісні радості
В цьому стражденному світі.

Попри те, що поступ дуже повільний, світ рухається до Світла. Людським стражданням настане край, тому що Бог — це сам Захват. Ми походимо від Захвату. В Захваті ми зростаємо на Землі. Коли подорож нашої душі завершується, ми повертаємося до Захвату. Якщо ми медитуємо й молимося, то переживання Захвату розширюється.

Більшість із нас не молиться, не медитує щиро й одухотворено. Ось чому наше життя дуже далеко від Захвату. А коли ми медитуємо одухотворено й безумовно зрікаємося своїм щоденним буттям перед Всемогутнім Божественним Отцем, Захват стає нашою щоденною дійсністю. Ми щомиті відчуваємо присутність Захвату. Наше зовнішнє переживання може бути інакшим — воно може здаватися болісним чи руйнівним. Але у своєму внутрішньому переживанні ми стаємо невіддільним цілим із космічною Волею. В цій Волі немає страждання. Страждання — в людському розумі та у земній свідомості.

Коли ми виходимо за межі земної свідомості, коли ми вручаємо Всевишньому саме своє існування й стаємо невід'ємною частиною Його космічної Волі на Землі, ми бачимо, що немає такого явища як страждання. Ми бачимо лише переживання, божественне космічне переживання, яке Сам Бог отримує всередині нас та крізь нас.

Навіть у саду страждань нашого серця
Врешті-решт розцвіте
Запашна квітка радості.

Запитання: Чи сприяють нашому духовному життю біль та страждання?

Шрі Чинмой: Існує така загальна думка, що, коли ми проходимо крізь страждання, горе й фізичний біль, наша система очищується. Ця ідея не завжди ґрунтується на реальності. Є чимало тих, що страждають — чи то через свою карму з минулого, чи то через напади небожественних сил, — однак не можна сказати, що вони наближаються до своєї мети. Ні! Щоб досягнути мети, їм потрібно дбати про своє устремління з більшою щирістю.

Ми не вітатимемо біль. Коли він прийде, ми постараємося його побороти. Якщо ми зуміємо сприйняти біль як досвід, то можна спробувати перетворити його на радість, ототожнюючись із радістю та вливаючи її у біль.

Немає потреби проходити крізь страждання, аби ввійти в Королівство Захвату. Чимало людей усвідомили Бога завдяки любові. Батько любить дитя, а дитя любить Батька — така любов веде нас до нашої цілі. Наша філософія наголошує на позитивному підході до Істини. Світло, яким ми володіємо, обмежене — примножуймо його. Здійснюймо прогрес від великого світла до ще більшого світла й так далі — до нескінченного Світла.

Світла, більшого світла, величезного світла,
Нескінченного світла
Ми потребуємо щодня,
Щоб просвітлити наші страждання-невігластво.

Запитання: Чи може Бог усунути страждання світу?

Шрі Чинмой: Так, Бог може усунути страждання світу й робить це. Але хто щиро цього бажає? Ми всі поводимося, мов верблюди. Верблюд жує колючки кактуса доти, доки не зранить до крові рота, а потім — знову вертається до кактуса. Верблюд, усвідомлено чи неусвідомлено, смакує колючки. Ми, люди, також, усвідомлено чи неусвідомлено, смакуємо страждання. Доки ми смакуватимемо страждання, доти страждання не покинуть Землю.

Бог, насправді, не хоче,
Щоб людське життя поділялося
На напіврадість і напівпечаль.

Запитання: Ми страждаємо від нещасть, припускаємося помилок — чи не означає це, що Всевишній відкликав Свою Милість?

Шрі Чинмой: Ні, ні, це не так. Усе те — тільки тому, що тут присутні сили невігластва. Якщо дитина встромила палець у вогонь, це не означає, що мати стала гірше піклуватися про дитину. Мати піклується. Але вона — на другому поверсі, а дитина спустилася на кухню й обпекла пальця. Хіба це означає, що мати не дбає про дитину? Ні. Але дитина досі не отримала знань. Дитина не знає, що таке сила вогню.

Коли ми чинимо неправильно, деколи це стається через наше невідання, а деколи — через спокусу. Декотрі діти знають, що вогонь здатний обпікати, однак вони торкаються вогню, отримуючи якесь зловтішне задоволення. Подібне трапляється і з нами: ми входимо в невігластво, хоча добре знаємо, що ліпше цього не робити. Те саме щодо їжі: нам відома наша міра, проте ми переїдаємо. Ми їмо жадібно, а потім розплачуємося.

Коли ми, свідомо чи несвідомо, стаємо жертвою спокуси, не слід казати, що Божа Милість полишила наше життя. Це далеко не так! Щоб дитя не торкалося вогню, мати намагається стримати його, повторюючи: “Не роби цього, не роби цього”. Але, якщо переконання не приходить до нас зсередини, то нам здається, що ми щось втрачаємо, коли божественні сили намагаються застерегти нас від неправильних дій. Ми відчуваємо, що дещо проходить повз нас.

Не треба відчувати, що ми щось втрачаємо, коли не входимо в невігластво. Треба відчувати, що через невігластво нам поки що доводиться помилятися. Якщо жити у світлі, то помилок можна уникати. Ми стаємо жертвами невігластва не тому, що Божа Милість відступилася від нас. Далеко не так. Але що може вдіяти Милість? Бог дав нам деяку свободу. Ця свобода — наче ніж. Один скористається ножем, щоб розрізати манго й поділитися з іншими, а другий скористається ножем, щоб поранити іншого. Треба мудро використовувати можливості, дані нам Богом.

Якщо ти по-справжньому любиш Бога,
То ти неодмінно відчуєш,
Що Бог не прагне
Страждань твого життя.

Запитання: Чи містять у собі божественну ціль нещасні випадки?

Шрі Чинмой: Якщо розглядати нещасний випадок крізь найвищу духовну свідомість, то він перестає бути нещасним випадком. Це просто пригода, переживання, яке Бог отримує в конкретній людині і крізь неї. Втім, у зовнішньому світі, світі проявляння, нещасні випадки дуже часто трапляються через неправильні сили. Деколи Всевишній, насправді, відхиляє ці нещастя. Деколи Він просто терпить їх, а деколи — схвалює. Коли стається нещасний випадок, Всевишній, можливо, відчуває, що це підштовхне конкретну людину вести краще життя, в якому буде більше духовності й сенсу. Комусь, може, дошкуляють його життєві обставини, члени родини, сусіди й таке інше, так що для нього відкривається нове життя.

Спостерігаючи за подією зовнішніми очима, ви, мабуть, назвете її нещасним випадком. Але слід знати, чи хотів цього Бог. Може, це сталося заради просвітлення якоїсь особи? Бог ніколи нас не карає. Він може послати нам досвід, а ми, заглибившись всередину себе, побачимо, що, насправді, його переживає саме Бог. Якщо ми свідомо ототожнюємося з Волею Всевишнього, то нещасних випадків як таких не існує.

Запитання: Що робити, коли приходить страждання?

Шрі Чинмой: Слід якомога більше його використати. Треба прийняти страждання як невідворотність або як благословення. Благословення означає, що ми отримаємо від страждання деяку вигоду, деяку користь. Користь полягає в тому, що ми більше не схибимо, більше не повторимо тих самих помилок.

Коли ми страждаємо, нам слід усвідомлювати помилку, якої ми припустилися. Усвідомивши свою помилку, ми тут же побачимо зорю очищення всередині себе. Втім, щоб досягнути чистоти, ми не мусимо страждати. Ні! Усвідомлення Бога не потребує страждання. Любов до Істини, любов до Світла — ось що вкрай потрібно. Коли ми дозволимо, щоб світло ввійшло й лишилося всередині нас, тоді всі страждання припиняться.

Навіщо тобі думати,
Що твої труднощі —
Це негативні сили?
Думай лише, що це —
Нагоди.
Дивись, вони примножують
Твою внутрішню та зовнішню спроможність!