Частина ІІІ. Релігія (здебільшого про індуїзм)

Що таке релігія?

Що таке релігія? Релігія — це Бог. Релігія — це Істина. Бог та Істина — одне. Утім, коли я скажу, що моя релігія — це Бог, дуже ймовірно, що ви зрозумієте мене неправильно. А коли я скажу, що моя релігія — це Істина, ви тут же погодитеся зі мною. Дозвольте пояснити. Якщо я скажу, що моя релігія — це Господь Крішна, і ви повинні прийняти його, то ваші очі спалахнуть вогнем. А якщо я скажу, що моя релігія — Істина, то ви підстрибнете й скажете: “Моя — також!”. Коли замість “ви повинні прийняти мою релігію”, я скажу: “Приймімо універсальну Істину”, то ви вигукнете: “Приймаю негайно. Дякую, мій друже!”

Релігія — це дія бачення, що направляє, веде нас у Заобрійне. Релігія — це інтуїція. Інтуїція настільки близька й дорога кожному з нас, настільки знайома нашій душі й сокровенна для нашого серця, що будь-які визначення зайві. Водночас, ми можемо проголосити істинним і те, що інтуїція — це свідомість всеосяжного буття. Запитайте людину, чому вона впевнена, що вона існує. Людина втратить дар мовлення. Вона знає, що таке її існування. Вона це відчуває. Але цього не висловити. Релігія — це та сама інтуїція, яку не пояснити; це істина, що втілює й пояснює себе сама.

Релігія — не фанатизм. Релігія у своїй пречистій формі — це почуття універсальної єдності Істини. Фанатик ніколи не бачить істину в її повноті, навіть у своїх найсміливіших уявленнях. Фанатику нема що запропонувати світові саме через те, що він не тримає двері свого серця широко відчиненими, отже, йому бракує здатності спілкуватися з душею.

Те, що нам потрібно, — це безпосереднє просвітлення. О диво, незгоди щезли! Завдяки почуттю універсальної єдності ми стрімко наближаємося до Всевишнього. Життя саме по собі вільне. Наше вузьке мислення вбиває цю волю. Воля не має радості від пихатих гучних заяв. Воля хоче бути живим вираженням наших внутрішніх думок і почуттів. Воля — це єднання. Єднання — це всеживильна і всездійсненна Істина.

Релігія говорить. Вона промовистіша, ніж слова. На жаль, її послання часто зазнає наших грубих спотворень. Незважаючи на те, релігія, кінець кінцем, тріумфально проголошує істину.

Коли ми розмірковуємо про релігію, наше ставлення має бути доброзичливе і вдячне, а не критичне чи змагальне. Критика й змагання утворюють дисгармонію, руйнівну силу. Доброзичливість і вдячність творять гармонію, творчу силу. Окрім того, гармонія — це життя буття.

Кожна релігія є потребою для її послідовників. І кожна релігія сповнена натхнення. Це натхнення — переконання колективної душі її послідовників. Їхнім гаслом має бути мир, адже Істина — їхня єдина ціль.

Визначними є слова Тагора, який сказав про релігію так:

Релігія — це живий виклик вищому в людині, щоб сміливо зустрічати гострі проблеми життя. Так, проблем чимало. Але існує Всемогутня Сила. На диво, ця сила використовує проблеми як добротні інструменти для майбутнього благословення людства.

Релігія розширює. Вона розширює наші почуття. Релігія живе. Вона живе в найсокровенніших глибинах нашого серця. Релігія перемагає. Вона перемагає у нашій самовіддачі.

Божественна мета релігії — розчистити джерело людської енергії. Життя саме по собі — це релігія, сокровенна, незмінна й така, що здійснює. Живімо відкрито й вільно. Нехай стане нашою та релігія, котра охоплює всіх: тих, що раніше жили на землі; тих, що нині перебувають на земній арені; тих, що приходитимуть сюди в неозорому майбутті. Наша релігія та, котра вдосконалює світовий порядок. Наша релігія та, котра снує між берегами Вічності й Нескінченності.