Універсальність релігії

Церква Універсалістів у Нью-Йорку виступає за усі релігії світу. Це сім’я, що збільшується і має один Дім. Цей Дім — втілення Серця. Серце — втілення Істини. Де Істина, там здійснення. Навіщо нам релігія? Релігія нам необхідна, тому що ми хочемо вийти за рамки обмеженого й спілкуватися з Безмежним. Це не лише можливо, а й неминуче, оскільки всередині нас є свідоме єство, що передбачає Реальність Бога в цілому. Релігія — це спонтанне переживання, а зовсім не теоретичне знання. Це переживання дуже практичне, і ми можемо свідомо застосовувати його щомиті у своєму земному житті. Релігія ніколи не нав’язується людині. Вона проростає із глибокої необхідності внутрішнього єства. Коли це внутрішнє єство виходить на передній план й оглядається навколо, воно відчуває всеосяжну Незмінність Бога, а коли воно дивиться вгору, то відчуває всездоланну Трансцендентальність Бога як свій божественний спадок. У релігії є два життя: зовнішнє і внутрішнє. Своє зовнішнє життя релігія пропонує шукачам, що перебувають на початковій стадії вітального й емоційного устремління. Своє внутрішнє життя релігія пропонує універсальній медитації та усвідомленню Бога. Релігія у фізичному — це несвідоме благання Бога; у віталі — сліпа боротьба за володіння Богом; у розумі — постійне намагання перемогти Бога; у серці — свідоме благання сісти на Коліна Бога; у душі — човен-Свідомість, що прагне курсувати між берегами вічного перевершення Безмежності та вічного цвітіння Безсмертя. Аморальність хоче зіпсувати релігію. Бог говорить релігії: "Не бійся, Моє дитя, Я даю тобі незламну силу моральності". Егоїзм хоче задушити релігію. Бог говорить релігії: "Не бійся, Моє дитя, Я поміщаю тебе у просторості всесвіту, що вічно розширюється". Смерть хоче поглинути релігію. Бог говорить релігії: "Не бійся, Моє дитя, Я роблю тебе втіленням Безсмертя". Наука і релігія. Люди кажуть, що наука і релігія завжди на ножах. Не конче так. Наука динамічно грає свою роль, пояснюючи незмінного Бога. Релігія божественно грає свою роль, представляючи трансцендентального Бога. Наука має справу із фізичним світом, тоді як релігія має справу з внутрішнім, духовним світом. Розум — це студент, а природа — професор науки. Серце — студент, а душа — професор релігії. Філософія і релігія. Філософія і релігія — два близькі товариші. Філософія досягає вершини своєї досконалості, коли її надихає віра, бачення, досвід і усвідомлення одухотвореної релігії. А за допомогою живої, розсудливої філософії релігія звільнюється з пасток забобонів, причуд і вигадок. Моральність і духовність у релігії. Моральність у релігії — це некваплива подорож у ідеальне життя. Інколи здається, що ця подорож безкінечна. Незважаючи на те, вона втілює наближення до уявного ідеалу, до цілі. Духовність у релігії цілком усвідомлює приховану її Безмежність. Вона переносить шукача у живу Обитель Бога. Безмежність, яку духовність відкриває у релігії, реалізовується завдяки спонтанному внутрішньому спонуканню. Для релігійного шукача надія стає упевненістю, боротьба — перемогою, а сила волі — абсолютним Здійсненням. Індивідуальність та універсальність. Універсальність не означає й не може означати повне згасання палаючого полум’я індивідуальності у людському серці. Навпаки, коли людина у постійному процесі універсалізації перевершить себе, вона неодмінно перебуватиме у глибших, просторіших і вищих сферах Світла, Спокою й Сили. Лише тоді вона перетвориться на своє істинне "Я", своє Вічне "Я". На самих початках, безсумнівно, людина відчуватиме плачевний конфлікт між індивідуальністю та універсальністю. Але це відчуття не триватиме вічно, бо той самий конфлікт містить у собі можливість найпереконливішої гармонії, самої амальгами неповторного перевершення. Релігійна віра. Релігія без віри — це тіло, у якому немає життя. Релігійна віра — це переживання, яке приносить зміни, а не просто ідея. Віра має чарівний ключ до самовідкриття. Самовідкриття — це істинне відкриття Реальності. Віра — це активний учасник у божественній Любові, Гармонії й Спокою. Кінець кінцем, віра переносить релігію у всеосяжний Захват Заобрійного. Гріх у релігії. Вірно, поняття гріха займає велике місце у релігії. Що таке гріх? Ніщо інше, як досвід недосконалості. Ця недосконалість існує просто тому, що творіння досі знаходиться у процесі становлення. Досконалість обов’язково проявиться у творінні. Це лише справа часу. Творіння — це дія, постійний рух: вперед, вгору і всередину. Еволюція — це безсмертна пісня, яку співає творіння безперервно. Сьогоднішній гріх — це уособлена недосконалість. Завтрашня чеснота — це втілена досконалість. Усе творіння Бога містить дві речі: обмежене й Безмежне. Коли я, обмежене, піднімаюся, це моє самоусвідомлення. Коли Бог, Безмежне, спускається, це Його Самовиявлення. Коли я входжу у Нього, у Найвище, Він обдаровує мене Своїм Союзом. Коли Він входить у мене, у мою нижчу природу, я дарую Йому різноманітність, яку Він Сам довірив мені, коли моя душа спускалася на землю, щоб Його розкрити й здійснити. Усі релігії по своїй суті єдині, невіддільні. Кожна релігія — це вірна стежина, що веде до вічної Істини й вірним чином проявляє цю Істину. Релігія незмінна, проте релігіям слід змінювати те, що стосується зовнішньої форми, звичаю, звички, ритуалу, церемонії і середовища. "Об’єднавшись, ми вистоїмо. Відокремившись — впадемо". Цей афоризм, який часто цитують, відповідає нашій сьогоднішній бесіді. Об’єднана сила усіх релігій пізнає вищу таємницю: на жодну окремо взяту релігію не можна дивитися зверхньо. Коли не вистачає сили об’єднання, ніяка релігія не втримається на висоті. Релігія одна. Але вона виражає себе через багато-пребагато релігій. Я надзвичайно пишаюся тим, що присутній тут, у Церкві Універсалістів, позаяк голос мого серця проголошує істину, що релігія, якій притаманна універсальність, — це серце усіх релігій, а усвідомлення універсальної релігії не є монополією якоїсь конкретної людини. Кожна людина, незалежно від її касти, віросповідання й національності, може отримати усвідомлення цієї універсальної релігії, якщо вона має динамічну уяву, творче натхнення й здійсненне устремління сприймати дух усіх релігій. Я індус. Я пишаюся своїм індуїзмом. Мій індуїзм, Санатана дхарма — вічна релігія, навчив мене "Aham brahma" — "Я — Брахман, Один без другого". Ви християни. Ви пишаєтеся своїм християнством. Ваша божественна релігія навчила вас "Я і Отець мій — одне". Тож якщо я індус у найчистішому значенні цього слова, то, по суті, я повинен бути християнином, оскільки те, що я бачу й відчуваю глибоко всередині себе та чим стаю — це універсальна Істина. Що таке Істина? Істина — це наш божественний Батько. Дитина не заперечує, коли до її фізичного батька один звертається як до брата, другий — як до дядька, третій — як до племінника, а четвертий — як до товариша. Їй однаково подобається звертання кожного. Таким самим чином, коли різні релігії звертаються до Істини, нашого Божественного Отця, кожна по-своєму, ми повинні надзвичайно радіти, оскільки кожна релігія прагне Істини і тільки Істини.

Шрі Чинмой, Йога та духовне життя. Подорож душі Індії..Вперше опубліковано Центр Шрі Чинмоя, Київ в 2017 році.

Це 3rd книга, яку написав Шрі Чинмой після приїзду на Захід у 1964 році.

Зверніть увагу:

Якщо ви вказуєте, що інформація з іншого сайту, будь ласка, включіть наступну інформацію, відповідно до умов ліцензії:


Шрі Чинмой
Інформація з книги Йога та духовне життя. Подорож душі Індії. доступна для обміну згідно з Creative Commons license

Close »