Індуїзм: подорож душі Індії

Індуїзм — це внутрішнє переживання; це переживання душі. Індуїзм — не релігія. Це культура: культура самодисципліни, духовна культура. Слово "релігія" насправді відсутнє у словнику індуса. У його словнику є "дхарма". Дхарма, безсумнівно, включає релігію, але вона значно виходить за межі звичного розуміння релігії. Дхарма означає внутрішній код життя, глибший сенс людського існування. Слово "дхарма" походить із санскриту, утворене від кореня "дхрі" — дотримуватися. Те, чого дотримується людина, — це її внутрішній закон. Цей внутрішній закон — це божественне, всездійсненне переживання, що звільнює людину від пут невігластва навіть під час її перебування на землі. З іншого боку, слово "релігія" походить від латинського "ligare", що означає "зв’язувати". Стародавні римляни вбачали у релігії силу, здатну зв’язувати й контролювати людину. Та древні індійські провидці вважали, що релігія — ні, дхарма — повинна звільнити людину від того, що її зв’язує, тобто від її власного невігластва. Пробуджена свідомість людини повинна покласти край невігластву або, точніше кажучи, повинна трансформувати невігластво у знання Істини. Шрі Ауробіндо говорить:

"Дхарма — це індійське поняття, у якому права й обов’язки втрачають свій штучний антагонізм, породжений точкою зору світу, де в корені дії лежить корисливість, і відновлюють свій глибокий вічний союз. Дхарма — це основа демократії, яка повинна бути визнана в Азії, бо у цьому полягає відмінність між душею Азії та душею Європи. Еволюція Азії здійснюється завдяки Дхармі — у цьому її таємниця".

У стародавні часи індуїзм був відомий як Ар’я Дхарма. Доволі дивно, але навіть сьогодні люди напевно не знають, з якої частини земної кулі прийшли арії в Індію. Дехто, насправді, вважає, що арії ніколи не приходили туди звідкись. Свамі Вівекананда очолює список тих, хто у це твердо вірить. Походження слова "індус" доволі дивне. Воно тісно пов’язане з рікою Шинду, сучасним Індом. Та стародавні іранці, які бажали називати аріїв за назвою ріки, біля якої ті проживали, вимовляли її "Інду". Мабуть, аріям сподобалася ця назва, і ми, їхні нащадки, надзвичайно пишаємося назвою "Інду". Індуїзм, чи Інду Дхарма, заснований на духовних вченнях індуських провидців. Індуські шастри чи писання, які направляли життя й поведінку індуса, просвітлені, наповнені світлом й енергією священного вчення цих древніх провидців. Існує чимало індуських шастр. Кожна з них робить свій потужний, особливий внесок у ціле. Найстаріші, найперші серед них Веди. Вони вважаються найдревнішими писаннями, що з’явилися на початку цивілізації. Інші писання походять від Вед. Веди мають іншу назву — Шруті — "почуте". Така назва існує тому, що вони основані на прямому одкровенні. Авторитет Вед спирається на пряме внутрішнє духовне переживання, що походить від божественної Реальності. У глибині свого серця індус відчуває, що сумніватися у внутрішньому переживанні Ведичних пророків означає сумніватися у самому існуванні Істини. "Від" — "знати" — це санскритський корінь слова "веда". "Веда" фактично означає Знання Бога. Як безмежний Бог, так безмежне Його Знання. Із здивуванням та захватом ми спостерігаємо у Ведах те, що відкриття Істини безмежно важливіше за відкривачів Істини. На жаль, сьогодні усе відбувається навпаки. Є чотири Веди: Ріґ Веда, Сама Веда, Яджур Веда й Атхарва Веда. Кожна з них складається із двох частин: Самхіти й Брахмани. Самхіта складається з гімнів або мантр, а Брахмана тлумачить їх значення й вірне застосування. Усі інші індуські шастри, які не ввійшли до Вед, називаються Смріті. "Смріті" буквально означає "те, що запам’яталося". Смріті плекають відчуття великої вдячності Ведам. Вони пишаються тим, що зобов’язані своїм авторитетом Ведам — і тільки Ведам. Традиційно Смріті мають великий авторитет у закладенні соціальних і сімейних законів, курсуючи між берегами Відхі, приписів, та Нішедхи, заборон у індуському суспільстві. А тапер звернімо увагу на Упанішади. "Упа" означає "біля", "ні" означає "внизу", "шад" означає "сидіти". Упанішади стосуються учнів, які сидять біля стоп свого учителя й отримують духовні уроки. Упанішади — це частина Вед, що містить філософські роздуми. Їх ще називають Ведантою, кінцем Вед. Для цього є дві причини. Перша: вони справді знаходяться вкінці Вед; друга: вони містять духовну суть Вед, яка є чистим Світлом і Захватом. Точна кількість Упанішад наразі невідома. Віддано збережено сто вісім. Найважливішими з них є Іша, Кена, Катха, Прашна, Мундак’я, Айтарея, Чандоґ’я, Бріхадаран’яка й Шветашватара. Усвідомлення Бога — у медитації і зовсім не у книгах. Це найвища таємниця Упанішад. В Упанішадах мудреці й провидці просили своїх учнів медитувати, тільки медитувати. Вони навіть не радили своїм послідовникам покладатися на Веди як на допомогу в усвідомленні Бога. "Медитуйте — і Брахман буде ваш! Медитуйте — і Безсмертя буде вашим!" Коли розпочинається подорож людської душі, провидці в Упанішадах виголошують: "Uttisthata jagrata" — "Прокинься, вставай і не зупиняйся, поки не досягнеш Мети!" Коли подорож завершується, ті самі провидці заявляють: "Tat twam asi" — "Ти єЦе". Тепер перейдімо до Сад-Даршани, Шести Систем Індійської Філософії. Це різні школи думки, згодом представлені кількома індуськими мудрецями. Система мудреця Джайміні називається Пурва Міманса; інші — це Уттар Міманса В’яси або Веданта, Шанк’я Капіли, Йога Патанджалі, Н’яя Ґотами та Вайшешіка Канади. Якщо спочатку вивчити систему думки Н’яя, то буде легше осягнути інші. Усі Шість Систем були написані у формі сутр або афоризмів. Мудреці робили таким чином, тому що вони хотіли не тлумачити філософію, а виразити свої душезворушливі одкровення якнайстисліше, щоб закарбувати їх у пам’яті шукача. З плином часу афоризми густо обросли замітками й одягли міцну броню коментарів. Пора нам запросити професора Макса Мюллера приєднатися до нашої великої подорожі:

"Якби я мав визначити країну, наділену найбільшими багатствами, могутністю й красою, яку лише може дати природа, — місцями це просто рай на землі, — оглянувши цілий світ, я б вказав на Індію... Якби мене запитали, під яким небом людський розум найповніше розвинув деякі із своїх кращих обдарувань, найглибше обміркував найбільші проблеми життя й знайшов для певних із них вирішення, що варті уваги навіть тих, хто вивчав Платона й Канта, — я б вказав на Індію. А якби я мав запитати у самого себе, з якої літератури ми у Європі — ті, хто виріс майже виключно на думках греків, римлян та однієї із семітських рас — євреїв, можемо взяти коректив, якого вкрай не вистачає, щоб зробити своє внутрішнє життя більш досконалим, повним і універсальним та, по суті, більш істинно людським життям, не просто життям, а преображеним, вічним життям, — я б знову вказав на Індію".

Крокувати королівським шляхом Шести Систем складно. Це шлях для освічених, для небагатьох вибраних. Більшості необхідний простіший шлях. Саме тут підходять Пурани. Пурани навчають нас індуської релігії натхненними оповіданнями, що змушують замислитися, анекдотами й притчами. Пурани представляють індуїзм простим, цікавим, захоплюючим й переконливим способом. Основна відмінність Вед і Пуран полягає в тому, що Ведичні боги уособлюють космічні атрибути Єдиного, а боги Пуран — Його людські атрибути. Тепер "Бхагават Ґіта", Небесна Пісня вимагає нашої негайної уваги. Це писання неперевершене. "Ґіта" — це дихання-життя індуїзму. "Ґіта" не лише говорить нам, що потрібно усвідомити Бога, а й говорить, як це зробити. "Ґіта" представляє три основні шляхи, які ведуть до усвідомлення Бога: Карма Йога, шлях дії; Джнана Йога, шлях знання; Бхакті Йога, шлях відданості. Емоційна відданість та філософська неприв’язаність не лише можуть, ай повинні йти пліч-о-пліч, щоб здійснити Божественне тут, на землі. Це високе вчення "Ґіти" незрівнянне. Відданий індус, не вагаючись, скаже, що "Ґіта" є втіхою усього його життя й буде йому втіхою у час смерті. Деяким людям нестерпні наші ритуали й обряди. Вони вважають їх просто примітивними виставами, що збивають з пантелику. Але критикам нічого не залишиться, як змінити свою думку, коли вони дізнаються, чому ми здійснюємо ритуали. Зайве казати, що ми хочемо, щоб духовність направляла наше життя, як внутрішнє, так і зовнішнє. Без чистоти розуму не може бути істинної духовності. А для тих, хто прагне чистоти, проведення ритуалів часто є неоціненною необхідністю. Нам відомо, що коли розум наповнений чистотою, сходить зоря просвітління. Тонкі істини, що знаходяться за межею досяжності наших відчуттів, через чистий розум безпосередньо входять у нашу свідомість. Участь у ритуалах дуже сприяє цьому процесу. Вірно, ритуали — це зовнішнє. Але нам слід знати, що саме зовнішнє доносить істину до людини. Кінець кінцем, ритуали торкаються самої серцевини нашої свідомості. Кожен аспект життя індуса пронизаний ритуалами. Обряди також популярні ще з часів Атхарва Веди. Обряди, виконані з внутрішнім спонуканням та серцем устремління, можуть суттєво допомогти нам здолати ворожі сили, відвернути несказанні нещастя й здійснити життя у божественній повноті. Страх духовного падіння загрожує нам лише тоді, коли ми використовуємо обряди чи, скоріше, магічні, малі обряди задля егоїстичних, небожественних цілей. Коротко про образи й символи. Ми не поклоняємося образам і символам. Ми поклоняємося духу, що стоїть за ними. Цей дух — Бог. Це так просто — відчути присутність Бога у конкретній формі та через неї. Через форму можна йти до Безформного; через обмежене — до Нескінченного. Ми поклоняємося природі. Інші сміються з нашого дивацтва. Ми сміємося з їхнього невігластва. Чому ми поклоняємося природі? Бо ми відкрили істину. Ми відкрили істину, що Бог проявляє Себе не лише через природу, ай як природа. "Прекрасне — це радість вічна," — сказав Кітс. Краса — це душа. Душа — сама радість. Шукач-індус не може відокремити устремління природи від краси і радості душі. Устремління природи й захват душі утворюють разом вселюблячу, всеосяжну і всездійсненну досконалу Досконалість. "Погляньте, це вершина безглуздя індусів!" — говорять критики. "Бо з усього Божого творіння індусам конче поклонятися тваринам, деревам, навіть зміям та камінню". О лихо, коли вже ці "мудреці" пізнають, що ми не поклоняємося камінню, зміям, деревам і тваринам як таким. Те, що ми робимо, дуже просте, пряме й спонтанне. У всьому цьому ми поклоняємося Всевишньому — не більше і не менше. З таким ставленням індус жадає поклонятися кожномупрекожному об’єкту в світі — від найбільшого до найменшого. Поговоримо про кастову систему, яка є предметом невичерпної критики. Що таке каста? У найглибшому значенні цього слова це союз у різноманітності. Немає різноманітності — немає ознак життя. Для космічної еволюції різноманітність дуже важлива. Неможливий однаковий фізичний, вітальний, ментальний чи духовний розвиток усіх людей. І ця однаковість не мусить бути. Найважливіше, щоб кожній людині було надано безмежні можливості й свободу розвитку у її власному темпі росту. Цей високий ідеал містить лише одну ідею: служити й приймати служіння. У цьому ідеалі кожна людина по праву має своє місце. До кастової системи слід ставитися як до частин свого тіла. Мої стопи зовсім не поступаються моїй голові; одне доповнює інше. Браміни (священники, учителі й законодавці), кшатрії (царі й воїни), вайш’ї (торговці, ремісники й землероби) та шудри (робітники, слуги, помічники) — усі пов’язані взаємним служінням. Каста — не поділ. Вона містить у собі таємницю вірного розуміння. Саме завдяки вірному розумінню ми повністю відбуваємося. Індус відчуває цю розсудливу істину. Істинний індуїзм відмовляється від будьяких поділів і відокремлень. Він мріє про Всевишню Істину у абсолютній волі, бездоганній справедливості, всеосяжній любові та найвищій індивідуальній свободі у безумовному служінню людству. Індуїзм шанує усі духовні постаті світу. У їхніх вченнях він визнає велику гармонію. Віками небо Індії шле повідомлення Спокою, Любові й Істини. Індуїзм плекає й підтримує синтез усіх релігій світу. Більш того, індуїзм завжди стверджував, що вершина життя не у тому, щоб належати до якоїсь конкретної релігії, ау тому, щоб перерости з релігії в усвідомлення Вічної Істини та життя у Ній. Індуїзм втілює певні ідеали, високі й незаперечні. Ці ідеали живуть і ростуть, ростуть і живуть всередині нас. Саме тому індуїзм і досі є живою силою. Він живе, щоб направляти. Він направляє, щоб жити. Пізнати індуїзм означає відкрити Індію. Відкрити Індію означає відчути Дихання душі. Відчути Дихання душі означає стати єдиним з Богом.

Шрі Чинмой, Йога та духовне життя. Подорож душі Індії..Вперше опубліковано Центр Шрі Чинмоя, Київ в 2017 році.

Це 3rd книга, яку написав Шрі Чинмой після приїзду на Захід у 1964 році.

Зверніть увагу:

Якщо ви вказуєте, що інформація з іншого сайту, будь ласка, включіть наступну інформацію, відповідно до умов ліцензії:


Шрі Чинмой
Інформація з книги Йога та духовне життя. Подорож душі Індії. доступна для обміну згідно з Creative Commons license

Close »