Частина XI. Професор Ліна Дж.Стендиш

Виконавчий директор з досліджень, науково-дослідний інститут при університеті Бастера, університет Бастера, м. Сіетл, штат Вашинґтон

Професор Ліна Дж.Стендиш: Чому для вас існування Бога, Абсолюту, Божественності — це, очевидно, відоме явище й повсякденне переживання, тимчасом мені, вченій і лікарці, бракує доказів, аби говорити, що я знаю чи принаймні вірю, що Бог існує? Я не маю жодної певності в тому, що науковий матеріалізм або матеріалістичний реалізм подає неправильне судження щодо природи реальності. Чому ви впевнені, а я — ні?

Шрі Чинмой: Шановна професор, наше людське життя дуже ускладнене. Наше людське розуміння дуже ускладнене. Наше ставлення до реальності дуже ускладнене. Проте ми можемо виявляти взаємоповагу до наших поглядів і переконань. Будучи науковцем, ви почуваєтеся в світі науки, як удома. Мені поталанило стати свідомим шукачем Бога. Моє життя цілком присвячене внутрішньому пошуку. Тож Бог, з Його безкінечної Щедрості, благословив мене певним досвідом світла й повноти. Щодо науки, то існує багато речей, в яких я нітрохи не обізнаний, і які ви зможете довести мені, якщо я забажаю присвятити свій час вивченню вашої реальності. Я так само зумію довести вам, що Бог існує, якщо ви матимете бажання свідомо й самовіддано присвятити своє життя відкриттю Бога. Ваш Бог-наука та мій Бог-духовність — це та сама Суть. Але віддані Богові-науці просять конкретних доказів на кожному кроці. А віддані Богові-духовності радше дбають про внутрішні переживання, ніж про безпосередні докази чи фізичну очевидність.

Віддані Богові-духовності не намагаються упевнитися в Існуванні Бога. Їхня віра й любов до Бога дають їм відчуття Бога як всюдисущої Реальності. Вони вже почастувалися пресмачним манго і, задля свого повного й остаточного задоволення, далі насолоджуються його смаком. Їх не обходить, чи вірить у манго решта світу. Вони тішаться й задоволені тим, що мають. Їм достатньо внутрішньої присутності Бога. Віддані Богові-духовності не відчувають жодної потреби, щоби Бог приходив і поставав перед ними. Вони вважають, що їхнє внутрішнє щастя, спокій і задоволення від життя — доволі вагомий доказ.

Ви, як науковець, мабуть, хотіли б, щоб я довів вам вірогідність мого підходу до реальності, проте я, як люблячий Бога, не проситиму вас щось доводити. Я лише попрошу вас бути задоволеною, і, якщо ви задоволені тим, що ви маєте, й тим, чим ви є, то я по-справжньому, максимально божественно пишаюся вами. Ваша задоволеність — це прояв реальності, обраної вами. Моя задоволеність — це так само прояв реальності, обраної мною. Наприкінці нашої життєвої подорожі ми побачимо, що Бог-Наука та Бог-Духовність — це вічне й неподільне одне ціле, що виконує дві різні ролі заради поліпшення людства та здійснення мети його існування.