Частина XIV. Професор Уес Ван Вурхис

Кафедра інфекційних хвороб, Вашинґтонський університет, м. Сіетл, штат Вашинґтон

Професор Уес Ван Вурхис: Чому Бог допускає, щоб людей спіткали неприємності?

Шрі Чинмой: Шановний професоре, нам так легко звинувачувати Бога в тому, що відбувається з Його творінням. Але ж творіння так само має деяку особисту волю. Коли ми вважаємо, що Божа Любов не має меж, то слід і Божу Могутність вважати безмежною. Чи молимося ми Богові, Любому Абсолютному Всевишньому, про свій повсякденний захист? Чи залучаємо ми Його до своєї щоденної різноманітної діяльності? Чи молимося ми Йому, щоб Він був з нами у круговерті нашого життя? Ні, ми не виконуємо свою частину роботи. Безперервно — нічого й питати; щогодини — нічого й питати; на жаль, більшість із нас не думає про Бога навіть деколи. Добре знаючи, що у світі безліч небожественних сил, яким дивом ми сподіваємося, що Бог оберігатиме нас щомиті, коли ми не тримаємо Його свідомо щомиті поруч?

З іншого боку, якщо ми глибше поринемо у філософію життя, ми, ймовірно, усвідомимо, що могло трапитися щось набагато гірше, ніж те, що відбувається з нами тепер. А, можливо, усвідомимо те, що зараз ми маємо справу якраз із наслідками своїх минулих вчинків; що через фізичне, вітальне чи ментальне страждання Бог спонукає нас до вищого Світла. Бог допускає, щоб ми отримували болісні переживання не тому, що Він хоче, аби ми страждали чи зазнали краху, а тому, що Він відчуває, що це найшвидший та найнадійніший спосіб для нас навчитися, вирости й стати досконалими, щоб ми, нарешті, змогли насолоджуватися захватом свідомої єдності з Ним у нашому повсякденному житті, в усіх наших земних справах.