Професор Леонард Хадсон: Чи є Бог суддею і, якщо так, то кого Він судить: людину чи суспільство?

Шрі Чинмой: Шановний професоре, Бог не є суддею, зовсім ні! Він не судить нас, Він нас любить і любить. Ми, люди, користуємося своїм розумом, щоб судити інших. А Богові ніколи судити нас. Увесь Свій час Він витрачає на те, щоб любити нас, бо Він має тільки Серце, і тільки Серцем Він є.

Коли ми судимо інших, ми намагаємося порахувати їхні хороші й погані вчинки, а коли ми любимо інших, ми виходимо далеко за межі хороших та поганих дій. Сила нашої щирої любові поглинає одночасно і хороше, і погане скоєне ними.

Мати виражає безмежну ніжність до свого сина, навіть якщо увесь світ говорить, що він — невиправний негідник. Її любов до сина значно перевершує його вчинки. У цьому Бог схожий на матір.

Можна також сказати, що Бог схожий на доброго дідуся. Він із поблажливістю вважає, що, осуджуючи когось, ми анітрохи не допомагаємо цій людині стати кращою. Навпаки, її страх перед нами та її реакція на наш осуд лише затримають її прагнучий до Небес прогрес та її досягнення Всевишньої Реальності. Бог внутрішнім способом говорить нам і навчає нас молитися Йому, щоб стати самим Його Образом. Посідати суддівську трибуну — це не те, що належить робити. Слід любити Абсолютного Всевишнього Господа і бути любим Абсолютному Всевишньому Господу так, як Він того бажає. Це єдиний спосіб поєднати сльози людства та Усмішки Божественності у Серці Повноти-Єдності Бога, Любого Всевишнього.