Професор Джерард Морріс: З огляду на вічність часу, чи розпочне Бог нове творіння, довівши до досконалості своє теперішнє творіння?

Шрі Чинмой: Дорогий професоре, коли хтось має вільний доступ до Абсолютної Реальності, він чітко осмислює, що Боже творіння завжди, завжди перебуватиме у процесі вдосконалення довершеного. Досконалість не має найвищої точки. Це нескінченний процес.

Дивлячись на бутон квітки, ми бачимо, що він досконалий, і ми абсолютно задоволені. Згодом ми можемо побачити, що бутон розкрився. Цілком розквітла квітка — це ще одна досконалість. Можливо, навіть тоді, процес не завершиться. Ми можемо поставити квітку на свій вівтар або використати її для чогось особливого. Ця нова обставина приносить нам неповторне задоволення і робить квітку ще досконалішою у наших очах.

Але може статися так, що наш розум вийде у перші ряди і скаже, що цього задоволення мало. Розум спробує переконати нас у тому, що бутон може бути значно досконаліший, квітка — прекрасніша, а вівтар — духовніший. І ми вже більше не задоволені. У нашому людському житті досконалість — ніщо інше, як задоволення. Коли ми задоволені, то говоримо, що все бездоганне. Коли ми не задоволені, ми у всьому вбачаємо недоліки. Рослина у формі насіння досконала. Коли насінина проростає і стає тендітним паростком, паросток досконалий. Коли паросток стає велетенським, повністю розвинутим деревом, дерево теж досконале. А потім рослина знову повертається до досконалості своєї форми-насіння.

Важливо те, в якій точці процесу еволюції ми відчуваємо задоволення. Коли ми чимось задоволені, тоді ця річ досконала. Досконалість неможливо відокремити від задоволення. Вони ідуть пліч-о-пліч. Творіння Бога завжди перебуватиме у процесі вдосконалення. Вдосконалення — це нескінченний процес розквіту реальності.