Професор К. Р. Шундараджан: Під час лекцій мені часто доводиться зустрічатися з проблемою тлумачення індуїстської доктрини майї, особливо її розуміння життя як «ілюзії». Також я відчуваю подібні труднощі, говорячи про світ як про Лілу (Гру Бога) та намагаючись акцентувати увагу на «нецілеспрямованості» створеного Богом світу внаслідок того, що він є Божественною Грою Бога. Як я найкраще можe викласти ці концепції нашим студентам у Сполучених Штатах?

Шрі Чинмой: Індуїстська доктрина вживає термін «майя», що означає «ілюзія». З часів зародження індуїстської філософії індуси дотримуються переконання, що світ — це ілюзія. Індуїстське духовенство, індуїстські філософи та деякі індуїстські мислителі отримують величезне задоволення, кажучи світові, що він — це ілюзія і більше нічого. Їхня філософія така: навіщо приділяти увагу, тим паче так багато уваги тому, що нереальне?

Я хочу сказати, що це вершина безглуздя — заявляти або вважати, що у нас більше мудрості чи розуміння, ніж у Трансцендентального Універсального Бога. Ми готові молитися Богові, ми готові присвятити себе своїм ідеям про Бога, але ми не готові сприймати творіння Бога як щось реальне. Якщо ми переконані у тому, що Бог, якому ми молимося, реальний, тоді як ми можемо бути переконаними у тому, що Його творіння нереальне? Як ми можемо відокремити реальність Бога від Бога?

«Майя» має інше значення — «швидкоплинне, непостійне, тимчасове». Те, що ми бачимо, робимо і чим ми є у фізичному світі, не триває вічно. Тому дехто змальовує фізичний світ як нереальний. Але зовнішня реальність не потребує безсмертя. Попри те, що найвища реальність нескінченна, вічна та безсмертна, реальність може бути й швидкоплинною так само, як і Нескінечність може бути нескінченно малою й безмежно великою. Реальність може бути як минущою, так і довговічною. Реальність може бути також безсмертною. Квітка, яка живе лише один день, реальна. Людина, яка живе 80 років, реальна. Вони тимчасові; можливо, тому кажуть, що вони ілюзорні. Вони реальні, однак обмежені і непостійні.

Деякі філософи вважають, що реальне тільки те, що триває вічно. Та якою б не була Воля Бога — створити щось довговічне, чи щось, що проіснує швидкоплинну мить, — це Його вибір. І те, й інше — однаково Його творіння. Він одночасно є Творцем і творінням, Гравцем і грою, безособовим і особовим, невидимим і видимим, тим, що можна пізнати, і тим, що неможна пізнати, реальним і нереальним. Як би ми не намагалися визначити Бога, ми не зуміємо. Визначати — означає обмежувати, а Бог не має обмежень. Бог — це Дитя Вічності, яке грається у Своєму Саду-Серці Нескінченності. Як малюк отримує задоволення, велике задоволення, граючись зі своїми друзями, так і Бог, грайливе Дитя, любить гратися зі Своїми друзями-дітьми-творінням. Бог єдиний, але Він хоче насолоджуватися Собою незліченними способами в незліченних формах. Він робить це через Свою Космічну Гру, через Свою Лілу. І ви, і я, і всі ваші студенти — це друзі-творіння Бога, хоч ми, можливо, й не розуміємо, яка ціль творіння Бога або яка наша роль у ньому.