Розділ Х. Божа Справедливість

У звичайному людському житті справедливість каже: “Що посієш, те й пожнеш”. “Око за око”, — така людська справедливість. Коли хтось учинив неправильно, ми відчуваємо, що маємо повне право погрожувати йому, лякати й карати його. Утім, така справедливість стоїть на нижчому щаблі людського розвитку. Коли ми ступаємо на вищий щабель, справедливість стає прощенням. Коли ми прощаємо винуватцю, прощення саме по собі стає справедливістю.

Божественна Справедливість завжди готова допомагати нам, надихати нас, вести, ліпити й формувати нас. Але ми боїмося Справедливості, як божественної, так і людської. Вчинивши неправильно, ми відчуваємо, що нас викриють. Людська справедливість, власне, так і діє. А божественна Справедливість ніколи, ніколи не викриватиме нас. Якщо ми вчинили неправильно вперше, божественна Справедливість співчутливо прощає нас. Якщо ми схибимо вдруге, вона проявить ще більше Співчуття. Якщо ми помилимося втретє, вона проявить нескінченне Співчуття. Коли Всевишній побачить, що навіть Його нескінченне Співчуття не може розв'язати людської проблеми, Він застосує Свою люблячу божественну Владу, Свою божественну Силу.

Божественна Сила не руйнує, не погрожує. Божественна Сила будить лева, що спить всередині кожної людини. Божественна Сила не домінує. Вона лише пробуджує в кожній людині лев'ячий духовний голод. Лев здатний ричати, але він міцно спить. Тут лев уособлює наше внутрішнє благання побачити найвищу Істину, перетворитися на Абсолютну Реальність.

Сьогодні мій Всевишній Господь каже мені,
Що Його Співчуття
Абсолютно безкоштовне,
А Його Справедливість межує з поблажливістю.
Я залюбки
Приймаю їх обох
У необмеженій кількості.

Коли ми входимо в найвищий рівень свідомості, тоді не існує ні покарання, ні прощення. Є лише просвітління. Найвище Я містить у собі і втілює всю Реальність. Тому, коли котрійсь частині Його буття бракує світла, Воно не карає й не прощає. Найвище Я намагається просвітити. Коли ми сприймаємо світ крізь найвищий план свідомості, ми відчуваємо, що в невігластво, темряву, нечистоту й недосконалість світу потрібно вливати світло. Отже, справедливість — це почуття єдності. Божественна Справедливість — це перетворення нашого неосвітленого буття. Божественна Справедливість — це самопросвітлення.

Божественній Справедливості не бракує божественного Прощення. Людська справедливість каже: коли хтось учинив крадіжку, то його слід покарати. Людська справедливість твердить, що так буде правильно, й отримує неабияке задоволення, караючи злочинця. А коли діє божественна Справедливість, вона навіть у своїй зовнішній формі містить велике співчуття. Коли внутрішній суддя розповідає світові, що такий-то — злочинець, він, водночас, просвітлює розум злочинця, щоб той більше не входив у невігластво. Коли дається божественна Справедливість, вона несе в собі внутрішнє співчуття і внутрішнє просвітлення. Вони трудяться спільно задля того, щоб шукач не поринав у море невігластва знову й знову.

Коли діє людська справедливість, злочинець не відчуває, що його спонукав хтось інший. Усю відповідальність він бере на себе. А божественна Справедливість допомагає злочинцеві усвідомити, що злочин вчинив не він: дехто інший, кого ми називаємо невіглаством, діяв у ньому і крізь нього.

Коли діє божественна Справедливість, людина почувається нещасною через те, що дозволила неправильним силам проникнути в неї і діяти в ній і крізь неї. Вона розуміє, що вчинила по-дурному, допускаючи це. Вона усвідомлює, що їй належить діяти тільки під божественним проводом її душі.

Боже Співчуття
Прощає нас.
Божа Справедливість нас
Просвітлює.

Запитання: Чому деколи здається, що божественна Справедливість не надає всім однакові можливості?

Шрі Чинмой: Коли ми помічаємо, що дехто не отримує стільки спокою, світла і блаженства від Бога, як інші, то нам слід розуміти, що Всевишній дає кожному відповідно до його здатності та сприйнятливості. Всевишній завжди справедливий до тих, що перебувають на нижчій сходинці, на підготовчій стадії. Водночас Він — сама Любов до них. Він не бажає, щоб їхня внутрішня чаша передчасно тріснула. Якщо ви запитаєте: “Чому Всевишній грає в Свою Гру нечесно? Чому одній особі Він дарує багато спокою й енергії, а іншій — ні?” — то відповіддю буде те, що інша особа не готова. Хоч би що й кому давав Всевишній, це — завжди прояв Його Любові. Всевишній каже: “Ти — Моє немовля, Моє дитя, Я даю тобі ось стільки. Це те, що треба”. Якщо Всевишній дасть більше, це може зруйнувати внутрішній прогрес цієї людини. А той, кому дається в більшій мірі, має більшу здатність отримувати, втілювати і проявляти.

У звичайному житті ми вважаємо, що справедливість — це рівність. Але в божественному житті, коли хтось здатний отримати Згори більше спокою, світла й блаженства, то йому й належить більше дати. Мають бути рівні можливості, проте, якщо ви маєте більшу здатність чи сприйнятливість, ніж я, то вам слід розвиватися відповідно до вашого темпу, а не сповільнюватися до мого. Якщо ви чекатимете на мене, то Мить Бога буде вимушена чекати на вас, і ви не досягнете Мети у вибраний Богом Час.

Така рівність не здійснюється у просвітлінні. Якщо ваш час настав — рушайте. Бог дав мені таку саму можливість, але ви розвинули більшу здатність. Ось чому ви отримали більше світла й можете швидше бігти до своєї Мети. Коли Бог, у Його вибраний Час, дасть мені здатність, тоді і я досягну Мети. Бог завжди дає нам однакові можливості, але наша індивідуальна здатність не однакова.

Запитання: Як діє Божа Справедливість, коли до Найвищого Суду притягують заздрість та нечистоту?

Шрі Чинмой: Божа Справедливість — не людська справедливість, не покарання. Бог просто скаже: “Раз за разом я давав тобі нагоду, а ти не розпорядився золотим Часом належно. Що ж, я готовий посилати тобі нагоди нескінченно”. В такому разі Бог вдається до безмежного Терпіння. Спершу Він залучає Світло. Він намагається освітлити нашу заздрість і нечистоту й перетворити їх на почуття єдності та чистоту.

Якщо шукач не хоче, щоб його заздрість і нечистоту було освітлено, тоді Бог застосовує іншу зброю — Терпіння. Передусім, Він застосовує зброю Мудрості. Терпіння — це теж форма мудрості, а мудрість — форма терпіння, але ми їх відокремлюємо.

Припустимо, ви — людина-самолюб. Бог каже: “Твоя заздрість зникне, якщо ти забудеш про своє особисте, егоїстичне, корисливе життя, а дбатимеш лише про самовідданість. Якщо ти зосередиш увагу тільки на чистоті, то нечистота покине тебе”. Спочатку Бог спробує вселити вам цю мудрість. Якщо ви не скористаєтеся нагодою отримати Божу Мудрість, то Бог застосує іншу зброю, яка називається Терпінням. Він чекатиме, поки ви відчуєте потребу очистити і змінити свою природу.

Тож через десять, двадцять або п'ятдесят років Він знову спробує надихнути вас. Якщо цього разу Бог доб'ється успіху, — чудово. Якщо ні — тоді іншим разом. Таким чином Бог невпинно повторюватиме Свої спроби. Одного дня шукач задовольнить вимогу свого внутрішнього єства і виконає Божу Обіцянку перед Його Реальністю.

Мій Всевишній Господи,
Прости мене, прости
І дай мені ще одну нагоду —
Не тому,
Що я заслуговую прощення,
А тому,
Що Ти бажаєш, щоб усе Твоє творіння
Було абсолютно досконале.

Запитання: Чи вдається божественна Справедливість до сили?

Шрі Чинмой: Всевишній застосовує силу, але це — не те саме, що людська сила. Людська сила означає завдавати ударів, проявляти зверхність, владу. Сила Всевишнього діє інакше. Його Сила — це інтенсивність, що відповідає потребі. Припустимо, устремлінню шукача бракує завзяття. Всевишній зробить його інтенсивним. Цю інтенсивність можна назвати силою, проте її не можна назвати тисненням на шукача. Приміром, дехто почувається мляво. Він воліє рухатися повільно, зі швидкістю індійського воза, запряженого волами. Але Бог каже: ”Я винайшов реактивний літак. Навіщо тобі індійський віз?”

Отже Бог застосовує Енергію-Інтенсивність. Можливо, ми не сприймемо цю Інтенсивність належно. Можливо, ми подумаємо, що Бог примушує, силує нас рухатися. Ні, Він лише будить нас. Він каже: “Розплющи очі, дивись. Оце — найбільша швидкість”. Коли Бог будить нашу свідомість, нам здається, що це робиться натиском. Але, якщо ми щирі, віддані і зреклися перед Богом, то ми не відчуваємо жодного тиску. Ми лише відчуваємо, що прийшла пора. Бог обрав певну Годину і розбудив нас.

Людській силі притаманне насилля. Людська сила приходить, щоб налякати нас чи пригрозити нам. А сила, що походить від Божої Справедливості, не лякає й не погрожує. Вона тільки додає інтенсивності нашому устремлінню, щоб ми могли мчати, мов, стріла, до своєї мети. Вдаючись до Сили, Бог просить нас бігти зі швидкістю, котру встановив Він, а не ми. Якщо ми не ототожнюємося з Його Волею, то в такому разі це справді перетворюється на певний тиск, на примушення. А коли ми єднаємося з Богом, тоді немає ні натиску, ні примушення.

О боязке серце,
Повір, що Бог не вміє карати.
Бог уміє лише просвітлювати,
Що означає здійснювати
Свої Нескінченні Мрії-Провидіння у Вічності.

Запитання: У Біблії сказано, що ми повинні боятися Божої Справедливості. Як ви ставитеся до цього?

Шрі Чинмой: Даруйте, але я не можу з цим погодитися. Ми не повинні боятися Божої Справедливості, ми не повинні боятися Бога. Маючи страх перед Богом, ми ніколи не досягнемо Його, ми ніколи нічого не одержимо від Нього. Якщо дитина боїться свого батька, то вона не зможе щось узяти від нього. Вона навіть не підійде до нього. Бачачи, який високий та дужий батько, дитина не наближається до нього. А коли дитина любить свого батька, вона відчуває, що батько не має наміру застосовувати свою силу й могутність, щоб її покарати. Навпаки, дитина відчуває, що батько проявить свою силу, щоб захистити її у разі небезпеки. Вона відчуває, що батькова могутність — цілком для неї.

Підхід до Бога зі страхом чи зі страху — вкрай нездоровий. Нам слід тільки любити Бога. Потрібно відчувати, що все, що має наш Батько, належить так само й нам. На жаль, ми досі малюки. Ось чому наш Батько не має змоги наділити нас усім. Батько не доручає своїх статків малолітній дитині. Однак, коли дитина виростає, вона отримує те, чим володіє її батько, й те, чим її батько є. Якщо ми любитимемо Бога одухотворено, то Бог дасть нам усе.

Не бійся.
Хто боїться, той не може поселитися
Поблизу Божого Ока Співчуття
Та Божих Стіп Прощення.

Дитина, граючись глиною, не боїться, коли її несподівано кличуть, що мати покарає її за те, що вона забруднилася. Дитина біжить до своєї матері, а мати тут же приймає цю глину, цей бруд як свій. Вона вмиває дитину, щоб показати всім, що її дитя чисте, як інші діти. Ось такий треба мати підхід до Бога. Хоч би скільки небожественного ми накоїли, біжімо до Нього, відчуваючи, що Його Співчуття негайно очистить нас.

Запитання: Чи застосовує Бог силу, щоб змусити людей слухатися Його?

Шрі Чинмой: Бог безмежно мудріший за нас. Дехто може намагатися змусити інших робити те, чого сам не бажає, хоч його сила менша, ніж сила Бога. А Бог ніколи нікого не примушує. Він відчуває, що ми не матимемо чистої радості, якщо Він застосує силу.

Може, ви і змусите когось їсти, проте внутрішньо ця людина проклинатиме вас. Бог тільки мовить: “Моє дитя, я прошу тебе з'їсти це заради твого блага. Якщо ти з'їси цю страву, то отримаєш енергію. Тоді ти станеш сильним, здатним боротися проти невігластва”. Бог пропонує Світло, Свою внутрішню енергію, але не примушує їх приймати.

Бог бачить минуле, теперішнє і майбутнє. Він знає, що повинен постійно пропонувати нам Свою Мудрість та нескінченне Терпіння. Люди не завжди терплячі. Люди вважають, що, караючи і примушуючи своїх дітей робити певні речі, вони діють дуже правильно. А Батько Бог так не чинить. Він лише проявляє безмежне Світло-Співчуття. Дитина, врешті-решт, дарує Батькові безмежну вдячність за те. Отримавши Співчуття, вона старається стати гідною свого Батька.

Погляньте на могутність Верховного Судді, коли той на робочому місці. Однак, перебуваючи в родинному колі, з дружиною й дітьми, він не застосовує цієї сили. Син може не слухатися його. Верховний Суддя і батько — та сама особа. Коли він у суді, йому підкоряється вся нація, а вдома його діти можуть не слухатися.

Так само і Всевишній, перебуваючи на Небесах, є Найвищим, та водночас Він постійно перевершує Себе. У внутрішньому світі Всевишній наймогутніший. Проте, маючи намір діяти тут, на Землі, у Своїх дітях, Він застосовує безмежне Терпіння. Всевишній проявляє єдність із невіглаством дітей і каже: “Гаразд, коли ви не хочете слухатися, а волієте грати в ці безглузді ігри, то дозвольте й Мені трохи погратися разом з вами”.

На Землі Бог проявляє не лише Могутність, а й будь-які інші властивості за допомогою Любові. Бог може застосовувати Могутність, однак, щоби проявити Себе, Він надає перевагу Любові, Турботі і Співчуттю.

Розкривши своє серце,
Ти відчуєш, що Бог
Ніколи не буває суворим до тебе,
Ніколи,
Бо Його Висота-Співчуття
Незрівнянно потужніша
За Його Світло-Справедливість.

Запитання: Чим різняться закони Бога та людські закони?

Шрі Чинмой: У Законі Бога діє Боже Світло-Співчуття, а в людському законі діє сила вироку. Якщо я поводжуся зле, то людський закон намагається покарати мене, але покарання не стає останньою відповіддю. За Законом Бога, якщо я чиню неправильно, приміром, краду, то Співчуття Всевишнього торкається кореня дії і викликає усвідомлення того, що красти — неправильно, треба працювати, щоб отримати те, чого хочеш, належним способом.

Боже Співчуття працює так, щоб допомогти нам змінитися, а людський закон не може змінити людську природу. Тільки божественний Закон просвітлює і має здатність змінювати, перетворювати людську природу. Людський закон — це негайне реагування на вчинок, це дія та реакція. Божественний Закон проникає в корінь невігластва і трансформує його.

Запитання: У нинішньому світі діється так багато насилля, в ньому так багато недосконалостей, незгоди. Через те чимало людей кажуть, що Бог розгнівався на світ. На вашу думку, Бог гнівається на світ, чи Він задоволений світом?

Шрі Чинмой: Мислячи про Бога як про Співчуття й Любов, ми відразу відчуваємо, що Бог задоволений нами. А коли ми думаємо про Бога як про Справедливість, ми відчуваємо, що Бог не задоволений, бо ми недосконалі, сваримося, воюємо й таке інше. Якщо ми зануримося глибше, то відчуємо, що Бог — сама Любов, а Його Любов — повсюдно. Вона всеохопна. Саме Його Любов обіймає Небеса та Землю.

Бог — це Захват. Творіння виникло від Захвату, світ побудовано на Захваті і до Захвату повернеться кожна індивідуальна душа. Будучи суцільним Захватом, перебуваючи в Захваті, Бог не може гніватися на творіння. Якщо хтось має радість, істинну радість, то він не шукає вад ніде й ні в кому.

Зрештою, ми збагнемо, що насправді діємо не ми. Саме Бог є Дійовою Особою і Дією, саме Він отримує переживання, які ми спостерігаємо скрізь навколо нас. Бог-Співчуття не має гніву до нас. Бог-Любов задоволений нами, бо саме Він діє в нас і крізь нас. Він — переживання, водночас Він — Той, що переживає.

Навіть тоді,
Коли приходить Божа Справедливість,
Її непомітно супроводжує
Боже Співчуття.