Розділ XVII. Небеса і Пекло

Небеса і пекло містяться, здебільшого, в нашому розумі. Коли ви дорожите доброю думкою, ви творите Небеса. Коли ви благаєте Бога заради світла, ви отримуєте гарне переживання, осяйне переживання, що і є Небесами. А якщо ви виношуєте негативні думки, ви творите пекло. Щодня можна переживати як Небеса, так і пекло.

Коли наш розум стає жертвою хвилювань, тривог та інших небожественних сил, коли його бентежать, збуджують, мучать гидкі, нечисті, небожественні думки, ми відчуваємо, що перебуваємо в пеклі. А коли на передній план виходять краса, світло й божественність серця, і ми стараємося розкрити й проявити їх у світі устремління, тоді ми відчуваємо, що ми — на Небесах.

Щоб опинитися у пеклі чи на Небесах, не конче чекати на смерть. І те, і те є всередині нас у нашому повсякденні, в нашій щоденній поведінці. Якщо ми завжди перебуватимемо в одухотвореному стані зречення, то ми зможемо бути на Небесах постійно, не покидаючи Землі.

Щоразу, насолоджуючись чистою думкою,
Я відчуваю, що живу на Небесах,
Які створив я сам.

Саме тому, що ми ще не мали переживання Нескінченного, Безсмертного й Вічного, ми відчуваємо, що його протилежність — обмежене — це пекло. Однак обмеження, яке ми мусимо терпіти щодня — це перехідна стадія. Наче похмурий день. Упродовж кількох годин сонця не видно, проте врешті-решт воно виходить. У кожної людини є внутрішнє сонце. Зараз воно закрите страхом, сумнівами, хвилюваннями, тривогами, недосконалостями й обмеженнями. Але настане день, коли ми зможемо розвіяти ці хмари, і наше внутрішнє сонце яскраво засяє.

Якщо ми віримо в пекло, то ми тільки применшуємо свій внутрішній потенціал. Ми всі — діти Бога. Для нас немає пекла — тільки світло. Проте, коли ми не бачимо істину так, як належить її бачити, ми відчуваємо внутрішній біль. Жодного дня не минає без цього болю. Є істина, і ми повинні бачити її правильно. Тільки тоді стане очевидно, що життя справді має сенс.

Знайти Небеса на землі —
Не складне завдання.
Твоє серце-вдячність зможе показати тобі,
Де Небеса.

Щодня ми можемо відчувати, що ми — на Небесах. Небеса означають безмежний спокій, світло й блаженство. Коли шукач молиться й медитує, він входить у Небеса. Коли його розум, спокійний і тихий, пливе в потоці врівноваженості, його серце робиться щедрим, а його життя стає Реальністю Божественності. Небеса не є місцем, це — стан свідомості. Коли ми вивільнимо свій розум із тенет невігластва й визволимо своє буття з земної трясовини, ми побачимо Небеса, відчуємо їх і станемо ними.

Краса за красою
Спускається з Небес,
Коли моє серце стає приймачем
Сяючої тиші.

Запитання: Яка духовна цінність Землі?

Шрі Чинмой: Ті, що приймають життя, ті, що приймають Матір-Землю як реальне, відчувають, що на них покладено обов'язок, який потрібно виконати тут. Цей обов'язок — не що інше, як усвідомлення Бога. Кожен неусвідомлено знає про Бога. Якщо людина не є атеїстом, вірить у Бога, то вона знає про Бога принаймні неусвідомлено. А шукач свідомо пізнає Божу Присутність. Медитуючи на Бога, він поступово, крок за кроком розвиває свою свідомість до того стану, в якому можна відчувати Божу Присутність постійно і скрізь. Шукач відчуває, що його обов'язок — розкривати Присутність Бога, яку він відчуває своїм серцем і бачить своїми очима. Зрештою, він відчуває, що має проявити своє усвідомлення найвищої Істини. Тут, на Землі, а не деінде, повинні відбутися усвідомлення й проявлення найвищої Істини.

Щирий шукач — це божественний герой. Він веде боротьбу проти густої темряви, щоб здійснити Божу Волю тут, на Землі. Інакше між Землею й Небесами завжди пролягатиме глибока прірва. Наша Земля має перетворитися на Небеса — місце радості, миру, блаженства й задоволеності.

Моє тіло, готуйся до польоту.
Літаючи, ти знайдеш насолоду
У баченні-безмовності Небес,
Як твій старший брат — душа.
   
Моя душе, готуйся до походу.
Ступаючи, ти знайдеш насолоду
В реальності-звучанні Землі,
Як твій молодший брат — тіло.

Запитання: Коли ви кажете, що Земля може легко трансформуватися в Небеса, ви маєте на увазі і фізичне також?

Шрі Чинмой: Треба знати, що означають Небеса. Небеса не є місцем, де стоять великі будинки, просторі палаци й інші об'єкти. Ні! Небеса — в нашому розумі. Коли ми насолоджуємося божественними думками, ми перебуваємо на Небесах. Коли ми виношуємо небожественні думки, ми — в пеклі. Небеса та пекло — це стани нашої свідомості.

Свідомість — це те, що є в кожної людини. Саме завдяки свідомості ми сприймаємо реальність. Коли ми плекаємо устремління, наша обмежена свідомість стає необмеженою. Це — Небеса. Так, ми всі, безперечно, матимемо божественне життя, але це не означає, що ми неодмінно матимемо фізично безсмертне життя. Безсмертною є Небесна Свідомість. Якщо ми гадаємо, що фізичне стане безсмертним, як безсмертні Небеса, то ми помиляємося. Фізичне тіло житиме впродовж шістдесяти, вісімдесяти, ста чи, може, навіть двохсот років, а потім відійде.

Де справляють весілля
Небеса і пекло?

Небеса і пекло справляють весілля
В сухій пустелі розуму
Та у гнізді люблячого серця.