Розділ XVIII. Добро і зло

Спочатку була лише Безмовність та безмежне Світло. Потім кожен отримав деяку свободу, але ми зловживали цією свободою то такої міри, що утворили свій світ невігластва, несвідомості й небожественних сил. Ми — наче корова, прив'язана мотузкою до дерева, — використовуючи свою невелику свободу, вона бігає довкола й нівечить усе, що трапиться їй на шляху.

Зло існує в нашому розумі, а не в серці стремління. Розум хоче досліджувати цілий світ крихітними порціями, шматочок за шматочком. Серце хоче обіймати цілий світ як єдине. Серце відчуває, що весь світ належить йому. Розум каже: “Це — моє, а це — твоє”. Чим більше розум поділяє, тим більше він радіє. Зло — це почуття відокремленості. Коли є єднання, зла немає. Коли ми сповнені доброї волі, любові, почуття єдності, ми не руйнуємо, а обіймаємо весь світ.

Непослух — ще одна давня-предавня історія. Коли ми прислухаємося до внутрішнього закону, то все гаразд. А коли ми неслухняні, тоді приходить зло. Якщо ми використовуємо свою свободу належним чином, то ми рухаємося до Божественного, до Світла. А якщо ми зловживаємо нею, то стаємо антибожественними — ми перетворюємося на ворожу силу.

Небожественні сили не є Божим задумом. Однак у світі відбувається чимало такого, що доводиться терпіти. Одна річ — повністю погоджуватися з чимось, а інша — просто приймати або терпіти. Якщо діти поводяться погано, то що роблять батьки? Вони просто терплять своїх неслухняних, нечемних дітей. Ми всі — Божі діти. Декотрі з нас — добрі, а декотрі — погані. Але Бог не мав наміру творити погане.

Бог всюдисущий. Він є в добрі, а також — у так званому злі. Коли тигр хоче з'їсти мене, я вважаю, що він — небожественна сила. Проте всередині тигра так само існує Бог. Все перебуває у процесі еволюції дедалі більшого прояву Бога. Якої би стадії еволюції не досягла людина чи істота, в ній завжди присутній Бог.

Ось я п'ю очищену воду. Це добра вода. Але вода може бути й брудною, нечистою. В нечистій воді можна знайти Бога так само, як і в чистій. Однак я не п'ю нечистої води, бо знаю, що вона, попри те, що в ній є Бог, нашкодить моєму тілу.

Духовні люди, які практикують медитацію, стараються бачити Бога на конкретному рівні свідомості. Бог є і в поганому, але ми не хочемо повертатися до тваринного царства, до нижчого стану свідомості, щоб шукати там Бога.

Запитання: Ви кажете, що Бог є не тільки добром, а й злом?

Шрі Чинмой: Так. Бог перебуває як у добрі, так і в злі, а також — понад ними. Немов дерево. Скажімо, коріння — це зло, а гілки — добро. Проте вони становлять одне ціле, вони є частинами одного дерева. Зло — це нижчий рівень проявлення Істини, а добро — це вищий рівень проявлення Істини. Немає ночі без світла. Навіть найтемніша ніч містить принаймні дещицю світла. А Бог є і в тому, і в тому, і понад ними, як небо — над деревом.

Кажучи, що Бога немає у злі, ви стверджуєте, що Бог не всюдисущий. Це те саме, що сказати: “Бог не Бог”. Бог є як у добрі, так і в злі, але він не зв'язаний ними. Наче човен, що стоїть у воді й водночас — над водою.

З суто духовної точки зору, добра і зла немає. Зло існує тільки в ментальному світі. Те, що ми вважаємо злом, є, насправді, меншою істиною або недосконалістю, яка росте до більшої істини, до досконалішої реальності.

Коли я занурююся глибоко всередину себе,
Я не бачу ні джунґлів недосконалостей,
Ні навіть папоротника труднощів,
А тільки усмішку досконалості
Й танець радості-задоволеності.

Запитання: Я не розумію, як те, що створено Богом, може бути недосконалим. Невже Він міг створити душу недосконалою, а тоді сказати: “Гаразд, рушай вперед, розвивайся як хочеш”? _Шрі Чинмой: Бог — не безсердечний, Він не виштовхує душу в поле проявляння. Душа — не сама. Всередині душі перебуває Сам Бог. Ми походимо від Бога, ми — Його частина. Але де наше усвідомлення? Де наша досконалість? Ми — у процесі свідомого накопичення цього усвідомлення й удосконалення. Кожен є представником Бога, але не кожен свідомо усвідомив Його.

Абсолютний Бог, Сам Всевишній — досконалий. Найвищий, Один без другого, Бог, який створив численність, — завжди досконалий. Проте Бог, який увійшов у земний план задля еволюції, прийняв недосконалості, тому що Він прийняв земну свідомість, наповнену обмеженнями й недосконалостями.

Запитання: Чи вірите ви у гріх?

Шрі Чинмой: Те, що інші називають гріхом, я називаю недосконалістю. Нас створив Бог — сама Любов, сама Радість. Коли ми зможемо скинути зі своєї свідомості пелену невігластва, ми тут же вступимо у світ досконалості. Там немає гріха. Гріх — у нашому розумі. Його не може бути в душі. Що таке гріх? Те, що зв'язує нас, обмежує, немов тюремна камера. А що таке радість? Це необмежена свобода досконалості.

Те, що дехто називає злом або гріхом, ми, з філософської точки зору, вважаємо невіглаством, безперервною грою Маї, ілюзії. Той, кого полонила ця гра, не є таким самим, як вільна душа, що звільнилася від ілюзорної реальності. Саме завдяки медитації ми можемо позбутися невігластва й ілюзії та перетворити свою людську природу на божественну.

Радісна охочість твого серця
Слухатися Бога
Вимиє дочиста
Твій розум
Від тисячолітнього невігластва.

Запитання: Що для вас означає невігластво?

Шрі Чинмой: Визначу стисло: невігластво — це обмежена свідомість. Коли ми входимо в необмежену свідомість, невігластва немає.

В цьому світі є світло, велике світло, дуже велике світло й нескінченне Світло. Сприймаючи невігластво як руйнацію, ми помиляємося. Нам слід розуміти, що те, що ми називаємо невіглаством, містить у собі деяку міру світла. Навіть у найтемнішій ночі є трохи світла, бо інакше ми б не існували. Малюк — невіглас, звісно, якщо його порівнювати зі старшим братом, проте в ньому теж є деяке світло.

Отже, те, що ми називаємо невіглаством, — це світло в інакшій формі. Я, ви, вона — кожен з нас володіє обмеженим світлом, скажімо, дещицею світла, коли порівнювати з Богом, Світлом нескінченним. А завдяки молитві й медитації ми виростаємо до великого світла, до нескінченного Божого Світла й стаємо всім тим, що Бог має й чим Бог є.

Те, що ми називаємо невіглаством, — це не що інше як досвід, який отримує Бог усередині нас і крізь нас. Коли ми усвідомлюємо, що ми — просто Його інструменти, тоді невігластво не зв'язує нас. Ми розуміємо, що є Хтось, хто грає в Свою Космічну Гру всередині нас і крізь нас, — Внутрішній Керманич. Коли ми пізнаємо, що ми — тільки інструменти, тоді немає ні невігластва, ні світла — є лише Всевишній, який є всім. Він — дійова особа, Він — дія, Він — результат, Він — усе. Відчуваючи або вважаючи, що саме ми здійснюємо все, ми припускаємося величезної, як Гімалаї, помилки.

Настане день,
Коли кожна людина
Наповниться відвагою душі,
Щоб змусити замовкнути гординю ночі-невігластва.

Запитання: Ви розповідаєте про ніч і про світло. Ви вірите, що життя має темний, недосконалий бік?

Шрі Чинмой: Життя утворене з досконалості, втім, треба сказати, що існує менша досконалість і більша досконалість. Не можна казати, що один бік — чорний, а другий — білий. Ми скажемо, що один бік має менше світла. Отже, немає негативу й позитиву, є тільки позитив. Але менш позитивне має менше спроможності, тому іноді ми називаємо його негативом.

Запитання: Якось я прочитав, що, обираючи зло, ми, насправді, робимо це мимоволі. Я вважаю, що ця ідея цікава. Чи не просвітите ви мене в цьому питанні?

Шрі Чинмой: Передусім, треба знати, що таке зло. Зло — це все те, що обмежує й зв'язує нас. Зло приходить до нас у формі задоволення й ловить нас, коли ми піддаємося цьому задоволенню. Зло, бажаючи зробити нас інструментом для досягнення своїх цілей, вселяє нам відчуття, що ми — безпорадні невігласи, а ми з цим погоджуємося.

Іноді ми, може, й не маємо свободи у своєму зовнішньому житті, проте ми маємо неабияку свободу у внутрішньому житті. Навіть у в'язниці ми можемо молитися, зосереджуватися й медитувати. Та коли нами оволодіває зло, наша внутрішня свобода відступає; зовнішня свобода покидає нас також. Тоді ми неодмінно шукатимемо здійснення своїх бажань або того, на що спонукає зло.

Все має свою природу. Сама природа зла полягає в тому, щоб зв'язувати, а природа божественності полягає в тому, щоб визволяти. Природа скорпіона полягає в тому, щоб жалити. Від скорпіона годі очікувати чогось інакшого. Отже, не треба давати йому нагоди жалити нас. Треба завжди триматися подалі від нього. Стояти й демонструвати свою свободу перед скорпіоном — безглуздо. Ми маємо відчувати потребу бути тільки з тим, що завжди визволяє й просвітлює нас, — зі світлом.

Запитання: Як захистити своє життя та життя близьких від дій неправильних сил?

Шрі Чинмой: Є два діяльні способи. Перший спосіб полягає в зосередженні, медитації та спогляданні. Якщо бути в цьому добре вправним, то потреби входити у світ неправильних сил немає. Під час одухотвореної медитації ви зможете попросити у Бога надійної сили, духовної сили. Коли ви зможете застосовувати цю силу у своєму житті, погані сили неодмінно щезнуть з вашого життя.

Другий спосіб полягає в тому, щоб у всьому бачити первинну Істину, Бога. Нам слід робити це у світлі душі. Кожна людина має душу. Душа — крихітна частинка безмежної Істини. Душа перебуває у прямому контакті з Божественним, Трансцендентальним. Труднощі виникають через те, що, звертаючись до особи, ми не звертаємося до її душі. Ми бачимо лише зовнішнє тіло. Фізичне наповнене темрявою й недосконалостями, тому нам складно звертатися до душі. Проте нам слід намагатися бачити душу всередині фізичного і, спілкуючися з душею, виводити на передній план її світло.

Запитання: Коли ми досягаємо повної єдності з Богом, чи бачимо ми тоді полярність добра і зла?

Шрі Чинмой: Будучи в єдності з Богом, ми не можемо казати: ось це — добро, а це — зло. Коли ми становимо одне ціле з Богом, тоді все є проявом божественної Волі. Не встановивши єдності з Богом, ми перебуваємо то з Богом і в Богові, то — самі по собі, у своєму віталі, у своїй фізичній свідомості. В такому разі нас завжди оточуватимуть як божественні, так і небожественні сили. Коли наша медитація дуже висока, тоді ми не бачимо полярності добра і зла, бо тоді ми є в єдності з Трансцендентальною Реальністю, яка лежить поза межами людського розуміння добра і зла, божественного й небожественного.

Віра може довіряти всьому,
Що ми кажемо.
Довіра може примножити
Силу віри.
Довіра — чиста.
Віра — впевнена.
Довіра оглядається навколо,
Щоб побачити Істину.
Віра дивиться всередину,
Щоб не лише відчути Істину,
А й стати Нею.