Розділ VIII. Божа Любов

Бог любить нас. Він любить нас постійно й безумовно. Не має значення, що ми зробили, робимо й будемо робити, — Він завжди любитиме нас. Він любить нас далеко більше, ніж Себе Самого. Либонь, у це важко повірити, коли вдаватися до розуму, що метикує й сумнівається. А коли ми застосуємо серце, яке любить і зрікається, то ми неодмінно відчуємо, що Бог любить нас незрівнянно більше, ніж Себе Самого. Чому Він так сильно нас любить? Він любить нас, тому що відчуває, що без нас не здійсниться Його Мрія, без нас не проявиться Його Реальність, без нас Він — недовершений.

Часто трапляється в нашому житті, що ми почуваємося жалюгідними, бо сказали неправду, обманули, позаздрили. Після того, як ми вчинили неправильно, на передній план виходить наше сумління, і ми почуваємося нікчемними. Ми проклинаємо себе й намагаємося накласти на себе покарання. Проте Божа Любов до нас лишається тою самою. Через наші помилки ми себе ненавидимо, але Бог любить нас далі й любитиме завжди. Наша сила-справедливість засуджує нас, а Сила Божого Співчуття прощає, просвітлює нас і перетворює наші слабкості на силу. Бог отримує задоволення, коли Він, благословенно усміхаючись, обдаровує нас Потоком Співчуття, Небом Піклування й Морем Любові, аби ми могли стати самою Його Подобою.

Бог любить нас, а взамін Він хоче, щоб ми усміхалися, любили й перевершували самих себе. Бог радіє, коли ми даруємо Йому одухотворену усмішку. Бог радіє, коли ми даруємо Йому краплину любові. Бог радіє, коли ми стараємося вийти за межі приземленої свідомості.

Людська любов завжди намагається відокремлювати й поділяти, а божественна Любов, яку ми отримуємо від Бога, завжди додає і примножує. Бог застосовував Силу Радості, коли творив світ, а тепер, щоб захищати світ і принести досконалість на Землю, у Своє творіння, Він застосовує Силу Любові.

Бог дає нам те, що Він має, й те, чим Він є. Безмежний Спокій, Світло і Блаженство — це те, що Він має. Постійна Турбота про наше звільнення від тенет невігластва і про нашу досконалість — це те, чим Він є. Бог любить нас. Ми любимо Бога. Люблячи Бога, ми здобуваємо перемогу над нашим правічним невіглаством. Люблячи нас, Бог дає нам усвідомлене відчуття, що ми — вічні божественні гравці Його Космічної Гри.

Бог, безумовно, любить мене,
Хоч би що я чинив.
Та незрівнянно більше
Він любитиме мене, — це безперечно, —
Коли побачить, як я мрію
Стати ще одним Богом,
Таким, як Він.

Любов — це внутрішній зв'язок, внутрішній контакт, внутрішній ланцюжок між людиною й Богом, обмеженим та Безмежним. Наближатися до Бога завжди слід з любов'ю. Без любові ми не зможемо об'єднатися з Богом. Якщо нашу подорож супроводжуватиме абсолютна любов, то наші спроби досягти Бога і здійснити Його як у своєму житті, так і в людстві, ніколи не зазнають невдачі.

Що таке любов? Якщо любов означає володіти кимось або чимось, то така любов не справжня, не істинна. Якщо любов означає давати і ставати одним цілим із людством, божественністю — з усім, то така любов істинна. Справжня любов — це наша повна єдність з улюбленим об'єктом та з володарем любові. Хто володар любові? Бог.

Кого ми любимо? Ми любимо Всевишнього у кожній людині. Коли ми любимо тіло, ми себе зв'язуємо; коли ми любимо душу, ми себе визволяємо. Ми повинні любити в усьому саме душу, любити в кожній людині Всевишнього.

Любов — понад усе. Бог великий тільки тому, що Він має безмежну Любов. При бажанні, ми можемо описати Бога мільйонами способів, однак я волію сказати, що немає точнішого визначення для Бога, як сама Любов. Якщо, коли ми вимовляємо слово Бог, у наш розум проникає страх, то ми — за мільйони, за трильйони миль від Бога. Якщо, коли ми повторюємо ім'я Бога, на передній план виходить любов, то наші молитви, зосередження, медитації і споглядання істинні. Немає більшої мудрості, більшого знання, ніж любов.

Світ існує лише тому, що любов досі існує на Землі. Якщо саме ця божественна властивість покине світ, то існування на Землі припиниться. Жодна інша божественна властивість не може так творити й підтримувати, так здійснювати Бога тут, на Землі, як любов. Божественна любов — не емоційний обмін людськими думками й ідеями, це — здійснення єдності.

Запитання: Як дізнатися, що Бог любить мене?

Шрі Чинмой: Всевишній дав вам як людині здатність і потенціал усвідомити Його. Коли Він не добрий, то з якого дива наділив вас людським життям? Він дав вам це життя, Він дав вам устремління, Він дав вам нагоду і спроможність усвідомити Його Найвище. Чи дав би Він усе це вам, коли б не любив вас? Всевишній дуже любить вас. Ось чому Він наділив вас устремлінням шукати Його Любов.

Вважаючи, що Всевишній не любить вас, знайте, що ви — справжній телепень. Саме Всевишній створив любов. Він створив саме ваше існування. Немов садівник, що створив сад, у якому багато прекрасних квітів. Якщо квітка казатиме: “Ні, ні, він не любить мене!” — чи це не безглуздя? Саме явище, що садівник садить і вирощує квіти — хіба це не любов? Маєте щомиті відчувати, що Всевишній дуже любить вас. Інакше Він не створив би вас.

Бог любить тебе
За чистоту устремління
Твого серця.

Бог любить тебе
За силу присвяти
Твого життя.

Бог любить тебе
За всюдисуще сяйво
Твоєї душі.

Запитання: Яка відмінність між людською любов'ю та божественною?

Шрі Чинмой: Людська любов дуже обмежена. В людській любові існує велика ймовірність потрапити в полон задоволень. Людська любов, по суті, не дає можливості розширювати нашу божественну свідомість. Справжня людська любов, навіть якщо вона не духовна, містить певну психічну емоцію. Ця емоція намагається вказати нам, що любов не повинна зв'язувати чи нав'язуватися. Однак у людській любові ми постійно відчуваємо, що інша особа не хоче, не потребує нас. У людській любові завжди присутній певний страх або ненависть. Людська любов, як це відомо загалом, завершується розчаруванням, а за розчаруванням приходить спустошення. В людській любові ми закінчуємо тим, що втрачаємо наше солодке почуття єдності з іншою особою, втрачаємо нашу божественну реальність.

Божественна любов не висуває вимог. Вона спонтанна і постійна. Вона безмежна у всьому. Наче сонце. Сонце — для всіх. Кожен може користуватися сонячним світлом, але, якщо ми не відчиняємо ні дверей, ні вікон, то що може вдіяти сонце? В людській любові і крізь неї має діяти божественна Любов Бога. Та якщо ми не дбаємо про божественну любов, що розливається навколо нас, хоче текти всередині нас, то тоді вона не може діяти ні в нас, ні крізь нас.

Людська любов зв'язує. Зв'язуючи, вона сама потрапляє першою у сильце. Божественна любов просвітлює. Ми бачимо, що перш, ніж просвітлювати інших, вона сама отримує просвітління. Божественна любов починається з визнання вищої реальності, нашого твердого переконання в тому, що існує вища істина. Божественна любов щомиті просвітлює нас, а в просвітлінні ми знаходимо повне здійснення.

Бог безумовно любить
Усіх і кожного.
Авжеж, це божественна таємниця,
Яку не збагнути людському розуму.

Cама природа людської любові виражається в тому, щоб триматися за одну особу й відхиляти інших. А в необмеженій, нескінченній божественній любові питання прийняти-відхилити не виникає ніколи. В божественній любові немає володіння, є лише почуття єдності. Ця єдність здатна охопити тварину, квітку, дерево і навіть стіну. Це не схоже на людську любов, у якій сьогодні ми хочемо володіти однією людиною чи предметом, завтра — двома, а післязавтра — трьома. Коли наша любов до когось є божественною, це автоматично виливається в нероздільну єдність. Мости не потрібні — ми просто стаємо одним цілим.

Божественна любов говорить нам, що наше життя має безмежно більшу важливість, ніж ми про це гадаємо. Божественна любов — це не тільки постійне долання наших людських обмежень, а й саме Боже Виповнення в нас і крізь нас.

У божественній любові ми ростемо. Божественна любов, любов душі, робить вільною й широкою нашу свідомість. Любов — це єдність божественності, єдність реальності, єдність індивідуальної свідомості з безмежною Свідомістю. Коли, завдяки медитації, ми входимо в Універсальну Свідомість, ми не думаємо про людську любов. Ми думаємо тільки про божественну любов і єдність. Кишеньковим ножиком не зрізати великого плоду. Ми його зріжемо, узявши великого ножа. Інструмент, яким ми користуємося сьогодні, — це дуже обмежена свідомість. Ось чому обмежена наша любов. А коли ми вдамося до іншого інструменту, тобто до безмежної Універсальної Свідомості, то здатність нашої божественної любові буде безмірна.

Божественна любов прийде від Бога, від нашої медитації, але тільки тоді, коли ми не плекатимемо сподівання. Дитина розраховує на те, що батько дасть їй гроші на кишенькові витрати. Щось більше — поза межами її сподівань. Оскільки дитина завжди розраховує, то батько дає, але якраз стільки, на скільки вона розраховує. А якщо дитина відчуває, що все, що має батько, так само належить їй, а вона хоче тільки радувати батька, то батько віддасть їй усе своє багатство, коли побачить, що дитина спроможна його отримати.

Я лише навчаюся розуміти,
Що, насправді, не мені слід ловити Бога —
Це Бог упіймає мене одного дня
Й наповнить моє серце
Струменями несказанного Захвату.

Бог дасть нам усе, коли ми нічого не очікуватимемо від Нього. Бог скаже: “Я — Той, що дає безмежну Любов. У чому річ, що можливості й досягнення Моїх дітей досі дуже обмежені?” Щоб підтвердити те, що Він має єдність зі Своїми дітьми, що ми — Його достойні інструменти, Бог наділить нас Своїм безмежним Спокоєм, Світлом і Блаженством.

Коли хтось зрікається перед Божою Волею безумовно, він отримує нескінченну божественну любов. Усе приходитиме у формі любові. Ми отримаємо спокій, але він прийде у формі любові. За допомогою любові ми запропонуємо цей спокій людству. Просто тому, що ми любимо, ми поширюємо наш спокій, нашу енергію. Сам Бог проявляє все за допомогою Любові. Бог пишається тут, на Землі, й там, на Небесах, тільки одним — Любов'ю, божественною Любов'ю.

Ми молимося Богові-Могутності,
Але відповідає на наші молитви
Бог-Любов.

Запитання: Як можна відчути, що Бог любить нас безмежно більше, ніж ми любимо себе?

Шрі Чинмой: Щоб переконатися в тому, що пудинг існує, треба його з'їсти. Людське в нас відчуває, що ми є то нижчими, то вищими. Ототожнюючися з нижчим, воно каже: “Нема жодної користі від мене. Я — ніщо”. Так виходить уперед вітал, намагаючись викликати співчуття. Щоразу, коли приходить сумнів, ми відчуваємо, що ми не є інструментами Бога, бо нам не вистачає здатності. Як часто ми сумніваємося в собі, применшуємо себе, вбиваємо себе! Коли ми сумніваємося, що всередині нас є Бог, тоді на золотій табличці нашого серця відразу з'являється темна пляма. Коли ми не любимо себе, обличчя сонця окутують хмари. Применшуючи свої можливості, сумніваючись у собі й забуваючи, ким одвічно ми є, ми опиняємося за мільйони миль від істини. Ми любимо себе лише тоді, коли відчуваємо, що ми досягли чи от-от досягнемо чогось. Це — людське в нас.

Бог — наша найвища, найсвітліша частина. Коли ми входимо у свою найвищу свідомість і пізнаємо, що ми є у всьому, від усього і для всього, тоді ми не сумніваємося у собі. У той час ми є всім, то хто сумніватиметься в кому? Ми втілюємо Бога й хочемо розкрити і проявити Його, тож нам і на думку не спадає применшувати своїх можливостей. Ми втілюємо й розкриваємо божественне спонтанно.

Коли істинне, найвище, найсвітліше всередині нас виходить на передній план, тоді ми любимо себе по-справжньому. Ми любимо себе, бо знаємо, ким ми є. Любов — це не зовнішній рух чи дія. Любов — це життя, а життя саме по собі — спонтанний нектар і захват. Отже, Всевишній всередині нас, безмежний Захват, любить нас безмежно більше, ніж ми любимо себе.

Запитання: Мені здається, що Божа Любов умовна. Вона залежить від того, чи я медитую, чи маю належне устремління, чи я її ціную.

Шрі Чинмой: На жаль, ви не маєте рації. Божа Любов — безумовна. Вона не залежить від того, що ви робите. Причина таких ваших відчуттів полягає в тому, що ви не спорожняєте свою місткість. Спорожнивши свою внутрішню чашу, ви побачите, як вливається в неї любов і невдовзі відчуєте, що ваша чаша наповнилася по вінця. Божа Любов не залежить від того, що ви робите, з єдиним винятком: Найвище входить тоді, коли двері широко відчинені. Якщо ви не відчиняєте своїх внутрішніх дверей, то найвища Реальність не може прийти.

Усе, що приходить від Бога, приходить без умов. Бог дає Свою Любов безумовно, але хтось має отримувати її. Сонячне світло — безумовне, кожен може отримати його. Проте, якщо ви міцно спите, якщо не бажаєте відчиняти вікон і дверей, то для вас сонячного світла не існує.

Запитання: Мені не зрозуміло, чому Божа Любов не приходить до мене, якщо мої двері зачинені.

Шрі Чинмой: Якщо Любов Бога прийде тоді, коли ви не маєте сприйнятливості, то ви відчуєте її як щось чуже. Ви її не цінуватимете, вам буде байдуже. Якщо перед вами поставлять вишукану страву, а ви її не оціните, то, гадаючи, що їжа несмачна, ви просто відсунете її від себе.

Може, я і не знаю,
Що у Бога на Думці,
Зате я добре знаю,
Що у Бога в Серці, —
Безумовна Любов до мене.

Спантеличений мій розум.
Розбите моє серце.
В синцях і ґулях мій вітал.
Моя душа болить.
Проте я відчуваю,
Що Ти любиш мене,
Проте я знаю,
Що Ти турбуєшся про мене,
Мій Господи.

Любов, що обіймає всесвіт,
Не нова.
Вона стара.
Прадавня.
Вічна.