Індуїзм сьогодні

Я мрійник. Я прийшов із краю мрій. Тепер я — у човні-мрії. Мій човен-мрія називається індуїзмом. Він пливе день за днем. Він пливе Морем Вічності. Його подорожі немає кінця. Його ціль — Безсмертя. Човняр — Всевишній Мрійник. Якщо ви, мої брати і сестри, хотіли б долучитися до мене, щоби плисти в цьому човні, то приходьте. Я ласкаво запрошую вас із молитовно складеними руками, з безмежною любов'ю й сльозами захоплення. Щоб оплатити проїзд, не потрібні долари й центи, нічого такого. Платою буде ваш відгук, відгук у самих глибинах серця.

Щоб примножити радість нашого ентузіазму, сьогодні, доволі несподівано, відлунює із далеких спогадів голос відважного мрійника. Півтори століття тому той мрійник побачив світ тут, у Лонґ Айленді, у Нью-Йорку. Це — Волт Вітмен. Зі своїм посланням універсального Я цей поет-провидець долучається до нас у нашій великій подорожі.

Наша перша зупинка — візит до д-ра Радгакрішнана, одного з великих сучасних філософів. Він говорить про індуїзм так:

Запам'ятавши це, будемо досліджувати індуїзм далі. Безсумнівно, це велика релігія. Водночас, ця релігія проста. Вона не прагне приголомшити людину чи випробувати її інтелектуальні можливості. Вона не жадає людської уваги й прихильності. Те, чого хоче індуїзм від людини, — це розуміння її душі, що дуже важливо. Індуїзм прагне не лише берегти, а й ширити внутрішню гармонію кожної людської душі згідно з Божою Волею. Опанувати всім найкращим, що є в культурах, релігіях та духовній мурості світу, й бути причетним до цього найкращого — ось те, чого хоче індуїзм.

Попри те, що індуїзм мав періоди інертності, ця релігія не є статична. Статична релігія дійшла б до вихолощення й, зрештою, до вимирання. За свою довгу історію індуїзм став взірцем гнучкості, незалежності, творчого мислення й спонтанних новацій як у мисленні, так і в дії. Індуїзм уміє приймати, а також — відхиляти, щоби бути з Істиною, біля її Стіп. Індуїзм — це невтомний потяг до Істини, що стає дедалі потужніший. Індуїзм прагне стати есенцією духовної панацеї й поділитися нею з усім людством.

Минуле Індії дивовижно багате і яскраве. Те саме можна сказати і про її безстрашне сьогодення, яке здатне й повинне закласти підвалини золотого майбуття. Сучасний індуїзм щиро намагається винайти унікальний спосіб життя, за якого групи людей з цілком відмінним расовим, історичним, етичним, ідейним і духовним підґрунтям могли б жити в бездоганній гармонії та активно співпрацювати, виконуючи спільне завдання — єднання Матерії і Духу. Індія — це країна, що у своїй найглибшій суті не жадає матеріального, але й не уникає світу. А толерантність, з якою повсякчас асоціюється індуїзм, міцно вкорінена в жертовності й повному визнанні прав усіх інших людей.

Індія діє не з почуття страху, не з почуття вищості. Індуїзм, до слова, віднедавна став самокритичний. Ось чому швидко сходить сонце його вдосконалення. Так, у нинішньому індуїзмі є чимало проблем. Правда й те, що Мати Індія повинна й спроможна самотужки розв'язати всі свої проблеми. Незламна воля наповнює Бгарат Мата, Матір Індію. Її прогрес, як матеріальний, так і духовний, відбувається дуже стрімко. Втім, найважливіше те, що нинішній індуїзм бажає набути нової форми — не за взірцем Заходу чи Сходу, Півдня чи Півночі, а за власним Взірцем його Нескінченності.

Тут, в Америці, ми перебуваємо в краю свободи — свободи, що живить динамічне мислення й динамічний рух. Там, в Індії, ми перебуваємо в краю свободи духовності, котрій притаманна велика толерантність, що живить усі релігії.

Тут ми хочемо досягти Бога завдяки швидкому бігу, а там ми хочемо досягти Бога завдяки стрімкому сходженню.

Послухаймо відданого індуса. Він каже, що його батько — Безмовність, а його мати — Сила. Безмовність живить його свідомість. Сила застосовує його свідомість. Батьки навчають його дихати повітрям духовної єдності, відчувати цю єдність у кожній людській істоті й по суті — в усьому творінні. Батьки навчили його таємниці з таємниць: бачити й відчувати світ у повноті й цілісності можна лише завдяки медитації. Вони привели його до усвідомлення, що його життя невіддільне від людства. Індус не має раси й національності. Його релігія — бачення Бога. Він знає, що йому не потрібно вбивати своє нижче я, аби усвідомити Бога. Він має лише трансформувати його у вище Я. І ось, погляньте: ціль кличе його. Воістину, це новий підхід до Істини й нове здійснення Істини. Отже, індус хоче не лише бачити Бога, а й бути Самим Богом.

Так що наш човен пливе, танцюючи в одному ритмі з Богом, вічному й містичному. Ми мрійники. А також — реалісти та ідеалісти. Наш човен у сердечній любові жадає торкнутися далеких берегів Золотого Заобрійного. Наш човен у спокої душі прагне спілкуватися з Диханням Всевишнього.