Квінтесенція індуїзму

Я виражаю глибоку вдячність вельмишановному раввину Рональду Мільштайну за його сердечне запрошення виступити з бесідою про індуїзм. Це, насправді, великий привілей та велике задоволення звернутися до такої поважної аудиторії. Я надзвичайно радий дізнатися від раввина, що ця синагога ліберальна. Слово "ліберальний" має для мене особливу вагу. Воно означає істину, осяйну й могутню, як сонце, простору, наче всесвіт. Саме завдяки ліберальним поглядам на усі релігійні вірування ми можемо сподіватися досягти толерантності. Толерантність значно допомагає нам покласти край віковим упередженням, породженим невіглаством. А тепер моє серце бажає поділитися з вами кількома важливими думками про індуїзм. Великий мудрець стародавньої Індії, якого звали Бхрігу, хотів випробувати трьох головних богів великої індуської Трійці: Брахму, Вішну й Шіву. Він хотів визначити, хто з них найбільший. Він звернувся до Брахми, не вклонившись йому. Брахма був дуже незадоволеним через те. З такою самою неповагою Бхрігу наблизився до Шіви і шалено розлютив його. Коли ж він прийшов до Вішну, він побачив, що божество спить. Тож Бхрігу наступив ногою на груди Вішну, щоб розбудити його. Божество дуже стривожилось, коли його так грубо розбудили, а тоді негайно стало масажувати стопу Бхрігу, співчутливо запитуючи: "У тебе болить стопа? Як мені шкода". Так Бхрігу зрозумів, що найбільший із трьох богів — це Вішну. Терпимість, яку виявив бог у цій історії, була не слабкістю, а щедрістю серця. Далі: це сталося завдяки відчуттю єдності. Коли під час сну ми ліктем вдаряємо іншу частину нашого тіла, то ми не сердимося на лікоть, а масажуємо його. Подібним чином і індуїзм прагне ставитися до людства як до одного великого тіла. Індуїзм — це ріка, що тече динамічно й невпинно; індуїзм — це дерево, що росте усвідомлено й божественно. Індуїзм — це різноманіття. Неповторний в індуїзмі аспект Матері. Її благословення — у дітях, яким милі різні поняття про Бога. Одна дитина говорить: "Мамо, особового Бога немає". "Гаразд, моє дитя", — відповідає мати. Друга дитина говорить: "Мамо, якщо Бог існує, Він може бути тільки особовим". "Гаразд, моє дитя", — каже мати. Третя дитина говорить: "Мамо, Бог є і особовим, і безособовим". "Саме так", — мовить мати. І тоді мати говорить їм: "Будьте щасливі, мої діти, будьте щасливі. Тримайтеся власної віри й навчайтеся у ній. Зростайте у ній та завжди будьте вірними своїм ідеалам". Це, воістину, Материнське Серце індуїзму. Індуїзм дотримується внутрішнього закону життя, який є спільним спадком людства. Коли людина шукає Істину, не має значення, хто вона: теїст, атеїст чи агностик. У індуському ідеалі духовності є місце кожній душі. Визначними є слова Ґанді: "Індуїзм — це невтомні пошуки Істини. Це релігія Істини. Істина — це Бог. Заперечувати Бога — це ми знаємо. Заперечувати Істину — цього ми не знаємо".

Індуїзм у минулому

Абсурдно вважати, що у сивій давнині Індія виконувала лише одну роль — відречення від світу. Наші предки приймали життя із повною довірою. Вони твердо вірили у те, що життя саме по собі — велика сила. Коли співали наші ведичні прабатьки, вони виражали свою волю жити довго і яскраво:

TACH CHAKS UR DEBAHITAM...

Нехай сотню осеней бачимо ми це осяйне Око, що сходить над нами за наказом Бога. Сотню осеней хай живеться нам; Сотню осеней хай чують наші вуха; Сотню осеней хай мовиться нами добро; Сотню осеней хай високо тримаються наші голови; Так, сотню осеней — і навіть більше. З повною серйозністю вони намагалися збагнути, зрозуміти таємницю життя. Вони приймали землю та її радощі й печалі, надії й розчарування. Понад те, вони хотіли жити як господарі й володарі життя. Ось чому їх спротив злу був безстрашним і безкомпромісним. Вони хотіли, щоб їхні душі цілком належали Всевишньому, й водночас вони прагнули служити Всевишньому у світі. Наші ведичні пращури відкрили, що існує два життя: звичайне життя та вище життя. Вони надавали належного значення фізичній, вітальній та ментальній діяльності, але з тим, щоб увійти у вище, духовне життя, життя більш просвітленого знання, світла й істини. Вони знали, що утвердившись у вищому житті, душа отримає абсолютну підтримку членів своєї родини: тіла, віталу, розуму й серця задля її повного проявлення й вираження. Так став незмінним ідеал особливого знання, який привів би до звільнення прагнучої людської душі. Наші предки були реалістами, які відчували, що спонтанна радість життя годує тіло й зміцнює душу. Вони знали, що секрет росту — свобода. Вони виголошували:

URU NASTANVE TAN...

Дай свободу нашим тілам, Дай свободу нашим оселям, Дай свободу нашому життю. Йшлося про свободу, яка б допомогла розв’язати вузол невігластва. Їхнє прийняття життя було позитивним, а також позитивним було їх стремління до Безсмертя.

Сучасний індуїзм

Легко стверджувати, що минуле Індії величне, а теперішня Індія зовсім не та. Але помилково вважати, що з усього життя Індії варто вивчати лише стародавній індуїзм. Сьогоднішній Індії теж є що дати цілому світові. Світло її душі, незалежно від зовнішнього визнання, грає важливу роль, пробуджуючи серце світу; її вище призначення — надихати людство посланням істини, прощення й універсальної доброти. Індуїзм — це динамічне устремління, наповнене божественністю. У її вічній подорожі самовіддача була самим диханням її життя. Індуїзм — складна система, але йому завжди був і є притаманний особливий тон — тон духовності. Істинний індус горітиме своїми ідеалами, які б приголомшливі й ефемерні зміни не відбувалися, які б могутні й руйнівні сили не діяли. Д-р Радхакрішнан, король філософії, яскраво висвітлив це:

"Коли ламаються рамки старої культури, коли розмиваються стандарти етики, коли ми виходимо із апатії чи прокидаємося від несвідомості, коли у повітрі загальне збудження, внутрішнє хвилювання, культурна криза, тоді здіймається над людьми висока хвиля духовного піднесення, і ми відчуваємо, що на горизонті з’являється щось нове, безпрецедентне, початок духовного відродження".

Сучасний світ свідомо прагне єднання. Індуїзм навчає, що єднання Індії — це єдність її духовного бачення, її цілісного здійснення. Людство переконується в істині, що матеріальне, інтелектуальне та духовне життя справді можуть бігти пліч-о-пліч, щоб досягти остаточної перемоги Бога тут, на землі.

Шрі Чинмой, Йога та духовне життя. Подорож душі Індії..Вперше опубліковано Центр Шрі Чинмоя, Київ в 2017 році.

Це 3rd книга, яку написав Шрі Чинмой після приїзду на Захід у 1964 році.

Зверніть увагу:

Якщо ви вказуєте, що інформація з іншого сайту, будь ласка, включіть наступну інформацію, відповідно до умов ліцензії:


Шрі Чинмой
Інформація з книги Йога та духовне життя. Подорож душі Індії. доступна для обміну згідно з Creative Commons license

Close »