Професор Сатья Пачорі: Чому Бог допускає, щоб доброчинні люди страждали від печалі і горя?

Шрі Чинмой: Шановний професоре, сьогодні людина доброчинна, але вчора вона, можливо, не була такою. В теперішній інкарнації вона, живе доброчинно, однак у попередній інкарнації її життя могло бути геть іншим. Навіть протягом однієї інкарнації ми можемо спостерігати, як хтось, спочатку жахливо небожественний, врешті-решт, стає втіленням божественності.

Великий мудрець Вальмікі, який написав Рамаяну, належав до таких. У молодості його звали Ратнакар. Він був горезвісним розбійником. Руйнування було в нього у крові. Та завдяки милості Шрі Рамачандри він перетворився на саме співчуття і просвітління. Його життя стало втіленням високого преображення людської природи.

Буває й так, що деякі люди, свідомо або несвідомо, приймають на себе страждання своїх рідних. Щодо духовних постатей найвищої Висоти, таких як Господь Будда, Шрі Крішна, Ісус Христос та інші: які погані діяння вони вчинили, що їм довелося так багато страждати? Відповідь полягає в тому, що вони прийняли страждання людства як свої, цілком свої.

Коли страждають доброчинні люди, це може відбуватися через те, що вони щось накоїли у своєму минулому житті, або ж, якщо їхнє минуле життя було бездоганним, духовним і божественним, вони, ймовірно, свідомо чи несвідомо молилися Богові: «О Боже, люди навколо мене так сильно страждають. У Своїй безкінечній Милості Ти наділив мене світлом-мудрістю, співчуттям і небайдужістю. Будь ласка, дозволь мені прийняти їхні страждання повністю як свої. Нехай ці люди будуть вільними».

Як мати благає позбавити від страждань її дітей, так деякі люди намагаються усунути страждання своїх близьких. Справа доходить до того, що, коли смерть загрожує їхнім близьким, вони благають смерть — прикликати їх натомість.

Я наведу вам приклад з нашої індійської історії. Бабар був першим в Індії Великим Могольським імператором. У нього був син, якого звали Гамаюн, що означає «той, кому щастить». Гамаюн був юнаком, коли тяжко занедужав. День за днем його стан погіршувався, і вже смерть здавалася неминучою. Чимало людей молилися Аллаху, щоб Гамаюн одужав, але все було марно.
Невдовзі до Бабара навідався святий і сказав: –- Тільки тоді твій син одужає, коли ти принесеш велику жертву, коли ти пожертвуєш тим, що для тебе найдорожче понад усе.
Імператор Бабар запитав: –- Чим же я повинен пожертвувати? Святий відповів: –- Віддай діамант Кохінор. Це найбільша коштовність. Та імператор заперечив: — Кохінор — це власність мого сина. Що ж це буде за пожертва? Я мушу пожертвувати чимось особистим. Я маю чималі багатства і величезне царство. Але найкоштовніший діамант Кохінор мені не належить. Тож, його я не можу пожертвувати. Навіть якби Кохінор був моїм, це не було б справжньою пожертвою. Навіть якщо я віддам усе своє багатство і владу — все своє царство, — я не вважатиму, що відмовився від найдорожчого. Найдорожче одне — моє життя. Я готовий віддати своє життя.
Тоді він, молячись, тричі обійшов ложе свого сина: — Аллах, найдорожче, що в мене є, — це моє життя. Якщо Ти бажаєш, щоб я пожертвував найдорожчим, то забери моє життя замість життя мого сина. Нехай я помру замість нього, а він залишиться на землі. Це моя єдина молитва і моя цілком добровільна пожертва.
На превеликий подив Бабара, коли він обійшов навколо сина втретє, той підвівся цілком здоровий. Зате Бабар тієї ж миті захворів.
Гамаюн плакав від любові до батька і вдячності йому. Він звернувся до Аллаха: — Мій батько помре, але я вічно цінуватиму його любов до мене та його тверду віру у Твоє Співчуття.
Аллах почув молитву батька, і через три місяці Бабар помер. Ось яку любов може відчувати земний батько до свого сина. Така любов радо приймає незаслужені страждання.

Повернімося до вашого запитання. Нещастя можуть траплятися з цілковито доброчинними людьми, а щось хороше може відбуватися з небожественними особами. Невже вони це заслужили? На перший погляд — ні, проте, ймовірно, що у своїх попередніх інкарнаціях останні зробили щось хороше і тепер, згідно із законом карми, отримують належне. Або, можливо, в них і через них, заради їхнього перетворення та досконалості, діють безумовне Співчуття і безумовна Любов Бога. Бог може вирішити зробити деяких людей щасливими попри те, що вони, здавалося б, цього не заслуговують.