Професор Савьясачі Дастидар: Мені казали, що Бог — це всемогутня й милосердна Мати. Чому ж Вона дозволяє людям навмисно убивати маленьких дітей під час війни?

Шрі Чинмой: Шановний професоре, коли ми знаходимося на землі, на фізичному плані, і живемо у фізичній свідомості, ми розглядаємо життя та смерть з однієї точки зору. А коли ми перебуваємо в дуже високому стані свідомості, ми бачимо життя і смерть зовсім по-іншому. На землі життя дарує нам радість, а смерть завдає нам болю. Ці переживання ми отримуємо за допомогою фізичних органів чуттів. Проте коли ми перебуваємо в тонкому тілі, то виходимо далеко-далеко за межі переживань людської радості і болю. Там всезнаючий і всемогутній Бог хоче отримувати досвід всюдисущого Бога.

Беручи за основу переживання, отримані від батьків у фізичному світі, ми сформували власне поняття Бога-Отця чи Бога-Матері. Ми здатні розуміти Бога як саму Ніжність, Любов, Співчуття тощо. Та коли Бог грає явно інші ролі у Своїй Космічній Грі, ми не розуміємо. Бог — не Той, кого можна розуміти. Його можна тільки усвідомлювати. Установивши свідому єдність з Ним завдяки численним рокам невсипного й ненастанного стремління, ми побачимо, що кожна Його дія має особливу ціль.

На фізичному плані ми, можливо, побачимо руйнування. Але на іншому рівні свідомості той самий досвід виглядає як перетворення чи просвітлення конкретних втілених душ. Істинно люблячі Бога, завдяки незмінній любові до Нього, завжди виправдають Його Дії. Це не сліпа віра у Божу Доброту. Це нероздільна єдність з Волею Бога. Той, хто дійсно шукає Бога і любить Бога, знає й відчуває, що Бог-Творець та Бог-Руйнівник — це та ж сама Суть.

Я можу збудувати будинок, а можу його знести. Коли я будую будинок, люди вітають мене і кажуть, який я молодець. Коли я зношу будинок, вони кажуть, що я свавільний, схильний до руйнації безумець. Але їм невідомо ні навіщо я будую, ані чому я руйную. Так само й Бог створив оце моє тіло. Невже Він не має права його знищити, якщо така Його Воля? Якщо я маю право щось побудувати, невже я не маю такого самого права зруйнувати це? Можливо, я хочу знести цей будинок, щоб збудувати кращий. Ваші очі бачать це як акт сліпого руйнування, але якби ви знали, з яких причин я це роблю, ви б змінили свою думку. На іншому плані це зовсім не руйнування. Це лише моделювання та перемоделювання. Бог надає нам одного вигляду, а потім Він може захотіти змінити нас, наділивши нас іншим досвідом та іншими можливостями.

Той, хто творить, має право руйнувати. Нерозумно говорити, що Бог хороший, якщо Він творить, а якщо руйнує, то поганий. Ми судимо про Всемогутнього Бога відповідно до свого обмеженого, дуже обмеженого людського розуміння. Бог вищий від нашого схвалення і засудження. Як люди ми вважаємо, що можемо будувати і руйнувати свою власність, як нам заманеться. Коли Бог створює щось, це — Його власність; то чому ми вважаємо, що Він не має права знищити це?

Якщо ми щось будуємо і бачимо, що це нам не до вподоби, ми, ясна річ, руйнуємо, щоб збудувати краще. Так само, якщо Бог не задоволений Своїм творінням, Він теж може спробувати створити краще. Чому ми воліємо дати Йому право лише на будівництво, лише на створення?

Ви сприймаєте Бога як Матір. Якщо Мати бачить, що хтось убив одне з Її невинних маленьких дітей, у Неї вистачить мудрості сказати: «Моє дитя убили. Я створю замість нього інше, і воно буде безмежно кращим». Коли Бог-Мати бачить, що її діти гинуть під час війни, повені чи голоду, Вона ставиться до цього терпляче. Вона допускає, щоб це сталося, бо знає, що здатна створити щось значно краще.

Якщо хтось прийде до мене додому і почне нівечити мій сад, я, можливо, допущу це, бо знаю, що я запросто зможу посадити нові квіти, нові дерева та зробити сад набагато красивішим, ніж він був раніше. Так і Бог-Мати може запросто застосувати Свою божественну Силу, щоб створити досконаліше творіння і дати краще життя тим втіленим душам, яким доводиться передчасно зустрічати смерть у цій інкарнації.