Медитація: індивідуальна та колективна

Медитація — це око, що бачить Істину, серце, що відчуває Істину, та душа, що усвідомлює Істину. Через медитацію душа повністю усвідомлює свою еволюцію у вічній подорожі. Під час медитації ми бачимо, як форма перетворюється на Безформне, а обмежене — на Безмежне; також ми бачимо, як Безформне набуває форми, а Безмежне стає обмеженим. Медитація говорить. Вона говорить у тиші. Медитація відкриває. Вона відкриває шукачеві, що матерія і дух єдині, кількість та якість єдині, іманентне і трансцендентальне єдині. Медитація відкриває, що життя — це не просто існування протягом сімдесяти чи вісімдесяти років від народження до смерті; життя — це сама Вічність. Наше народження — важлива подія у самому бутті Бога. Так само й смерть. Після народження життя триває у тілі. Після смерті життя триває у духові. Медитація індивідуальна та медитація колективна. Як єдина суть індивідууму та колективу, так само єдина суть індивідуальної та колективної медитації. Усі ми діти Бога. Наше тіло говорить, що ми люди. Наша душа говорить, що ми божественні. Чи люди ми, чи божественні істоти — це не має значення. Ми — незмінно й вічно єдине. Ми — невід’ємні частинки цілого. Ми становимо ціле. Океан безкрайній. Ти бачиш його частину. Він бачить його частину. Я бачу його частину. Проте наш погляд не охоплює увесь простір океану. Наше бачення обмежене. Але видима для кожного з нас частина океану не відокремлена й не може бути відокремлена від цілого океану. Що створює оркестр? Він створює симфонічне поєднання. Різні звуки різних інструментів складають симфонію. Як кожен інструмент виконує свою партію, так і кожна людина може медитувати по-своєму. Та зрештою усі дістануться до тієї самої цілі й головного усвідомлення єдності. А це усвідомлення — ніщо інше, як визволення — визволення від рабства, невігластва й смерті. Tat twam asi. "Ти є це". Це воістину таємниця, яку можна відкрити під час медитації. "Ти" — це не зовнішня людина. "Ти" — це наша душа, божественність всередині нас. Наша неосвічена й небожественна природа намагається змусити нас відчувати, що тіло — це все. Наша просвітлена й божественна природа дає нам відчуття, що наша душа, яка не знає ні початку, ні кінця — це усе. Воістину, саме душа — це дихання нашого буття, як на Небесах, так і на землі. Знання самого себе та універсальне Знання — не дві різні речі. У мить, коли ми усвідомлюємо своє "Я", усе, що є у всесвіті, стає нашим. А що таке цей всесвіт? Це зовнішнє вираження наших внутрішніх досягнень. Ми самі для себе Спасителі. Наше спасіння — всередині нас. Саме нам слід трудитися заради свого спасіння. Ми самі творимо свою долю. Не годиться звинувачувати інших у неприємностях нашого життя. На жаль, звинувачувати інших — це одна з найдавніших недуг людства. Адам звинуватив Єву у його спокусі. Що було робити бідолашній Єві? Вона також звинуватила іншого. Ні, ми не повинні так чинити. Наші вчинки — наша відповідальність. Намагатися уникнути наслідків своїх дій — це просто абсурд. А бути вільним від допускання помилок — це мудрість, це справжнє просвітління. Випробування й горе є як всередині нас, так і зовні. Нам слід просто не зважати на них. Якщо це не діє, ми повинні глянути їм в обличчя. Якщо й цього не досить, нам доведеться побороти їх, тут і негайно. Найважливіше питання, яким чином побороти наші випробування й горе. Ми можемо побороти їх тільки завдяки постійному устремлінню та медитації. Іншого способу, іншого вибору немає. Від глибокої медитації, що протікає в єдиному руслі, ми отримуємо духовне знання й чисту відданість, які діють не лише одночасно, а й гармонійно. Шлях Бхакті, відданості та шлях Джнана, знання зрештою приводять нас до тієї самої цілі. Відданість — це не сліпа віра. Не безглузда прив’язаність до своїх внутрішніх відчуттів. Це неповторний процес духовного розкриття. Знання не сухе. Його сила не агресивна. Знання — це їжа, яка дає енергію нашому земному та небесному буттю. Відданість — це Захват. Знання — це Спокій. Наше серце потребує Захвату, а наш розум — Спокою так само, як Бог потребує нас, щоб проявити Себе, а ми потребуємо Бога, щоб відбутися. Медитація індивідуальна та медитація колективна. Медитувати індивідуально просто. Шукачеві щастить, бо ніхто не стоїть між ним та Божою Милістю. Медитувати в колективі просто. Учень природним чином отримує радість, навчаючись з іншими в одному класі. І тут шукачеві щастить, бо щире устремління інших шукачів може принести йому натхнення. Вірно, є труднощі у індивідуальній медитації, бо шукача може морити лінь. Вірно, є труднощі у колективній медитації, бо є велика ймовірність, що невігластво та слабкості інших можуть на підсвідомому рівні напасти на тіло, розум та серце шукача. Яким чином ми б не медитували — індивідуально чи у колективі — нам слід обов’язково робити одну річ — медитувати усвідомлено. Докладати неусвідомлених зусиль — це все одно, що грати у футбол, не маючи найменшого завзяття. Ми граємо, але не отримуємо радості. Усвідомлене зусилля — немов гра у футбол із великою охочістю. Ми отримуємо справжню радість. Подібним чином усвідомлена медитація приносить нам внутрішнє Задоволення від душі. Зрештою, кожна людина повинна мати дух божественного героя. Якщо її покинуть у дрімучому лісі, вона повинна мати внутрішню силу медитувати не відчуваючи страху. Якщо її попросять медитувати у велелюдному ТаймсСквері, вона повинна мати внутрішню силу медитувати без найменшого збентеження. Чи наодинці, чи серед інших, шукач повинен жити у медитації без потрясінь і страху.

Шрі Чинмой, Йога та духовне життя. Подорож душі Індії..Вперше опубліковано Центр Шрі Чинмоя, Київ в 2017 році.

Це 3rd книга, яку написав Шрі Чинмой після приїзду на Захід у 1964 році.

Зверніть увагу:

Якщо ви вказуєте, що інформація з іншого сайту, будь ласка, включіть наступну інформацію, відповідно до умов ліцензії:


Шрі Чинмой
Інформація з книги Йога та духовне життя. Подорож душі Індії. доступна для обміну згідно з Creative Commons license

Close »